Революція з обличчям Нилівни (по роману М. Горького “Мати”)

Роман М. Горького “Мати” зіграв величезну роль у розвитку соціального мислення багатьох поколінь читачів і позначив нову віху у розвитку російської і світової культури. Не випадково “Мати” Горького стала настільною книгою для багатьох російських революціонерів того часу. У центрі оповідання – мати Павла Власова Пелагія Нилівна. Добуток побудований таким чином, що Нилівна є учасником або свідком всіх описаних подій. Роман розповідає про болісний процес зживання у людях рабських почуттів покірності і страху, про складне перетворення

людини з жертви у борця.

І Нилівна щодо цього – найбільш яскравий і переконливий приклад. Шлях Нилівни складний і суперечливий. Жінці, що прожила більшу частину життя у покірності і страху, не так просто було звільнитися від старого. Пелагія Нилівна відчула усю гіркоту важкої долі дружини робочої людини. Вона пригноблена бідністю, п’яним і грубим чоловіком, релігійністю, усвідомленням, що “всі так живуть”. На початку роману ми бачимо боязку, покірну, забиту підневільним життям, що боїться людей жінку. Вона вчить сина побоюватися людей, тому що вони “ненавидять один одного”.

У

цьому Нилівна глибоко переконана. Довідавшись, що син читає заборонені книги, вона спочатку злякалася, але потім серцем відчула, а потім розумом зрозуміла правоту сина і його товаришів. Героїня Горького зненацька попадає в інше середовище, у середовище людей віри і самопожертви, у середовище відданості справі майбутнього. Спостерігаючи за товаришами Павла, Нилівна зрозуміла, що революціонери – гарні люди, і вона полюбила їх як рідних. Нилівна охоче починає виконувати доручення сина, поступово втягується у революційну роботу. Після арешту Павла Нилівна носить на фабрику листівки, щоб не зупинилася справа, почате сином і його друзями. Поступово з темної, забитої, безмовної істоти вона перетворилася на людину, що знає правду і упевнено несе її людям. Впевненість у тім, що вона може допомогти у революційній боротьбі, розпрямляє душу Нилівни. Бідним було колись коло її інтересів, обмежений побутовими турботами. Її любов до єдиного сина переросла у величезне материнське почуття до всіх борців за звільнення народу. Таким чином, зміст назви роману розширився до символу. Свідомість того, що Нилівна своїми діями приносить істотну користь революційній боротьбі, наповнює серце жінки гордістю, є основою виниклого у неї почуття самоповаги. Не тільки Нилівна пишається сином, але і Павло пишається матір’ю, що стала йому за духом рідною. Ця духовна спільність зміцнює і наповнює глибоким змістом любов матері і сина.

Процес духовного збагачення був складним і важким, але Нилівна переборола труднощі. У першому агітаційному виступі Нилівни на першотравневій демонстрації її помисли про соціальну боротьбу ще сусідять із релігійною свідомістю. Поступово її кругозір розширюється. У селі Нікольському Нилівна мистецьки веде пропагандистську роботу із селянами. Після суду над Павлом мати не піддалася горю, вона продовжила справу сина. Арештована на вокзалі, Нилівна напружує останні сили, щоб кинути у народ листівки з мовленням Павла. З її грудей виривається полум’яний заклик: “Збирай, народ, сили свої у єдину силу”.

Адже головне в тім, що Нилівна переймається великою любов’ю до світу, до людей, до народу. Письменник показує відродження Нилівни. “Здавалося, тисячі життів говорять її вустами”, – відзначає письменник. Образ Нилівни сприймається як уособлення величезних змін, що здійснилися у свідомості людей, які вступили на шлях революційної боротьби. У романі Горький створює образ жінки-революціонерки, для якої усі борці за правду – її діти. Велика заслуга Горького, що створив у романі “Мати” образ простої російської жінки з народу, яка вступає у світ революційної визвольної боротьби, що духовно відродилася із пригнобленого стану.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Революція з обличчям Нилівни (по роману М. Горького “Мати”)