Республіка Сінгапур

Сінгапур, місто-держава в Південно-Східній Азії, що входить до складу Співдружності, очолюваного Великобританією. Територія країни включає невеликий острів Сінгапур (42 км у довжину й 23 км завширшки), а також кілька сусідніх острівців, розташованих у південного краю п-ова Малакка. Загальна площа – 648 кв. км. Населення 3736,7 тис. чоловік (1993). Сінгапур – відносно багата країна; річний дохід на душу населення становить ок. 22,5 тис. дол., а золотовалютні резерви країни перевищують 97 млрд. дол. США (1996).

Острів Сінгапур відділений від п-ова Малакка протокою Джохор шириною ледве більше 1 км. Берега протоки з’єднані мостом. Клімат території вологий тропічний, з високими температурами протягом усього року. Середня річна температура 26 ° С, а різниця температур самого холодного (січень) і самий теплого (травень) місяців не перевищує 1 ° С. Середня річна сума опадів 2400 мм.

Корінні мешканці острова – малайці. Після підстави британської колонії завдяки розвитку торгівлі тут осіло велику кількість переселенців з Європи, Китаю, Індії й інших країн. У цей час 78,7% населення становлять китайці, 13,1% – малайці, 7,1% – індійці. Представлено всі основні релігійні конфесії, християни становлять лише ок. 7%. Більша частина населення проживає в місті Сінгапур

Сінгапур – одна із самих густо населених країн миру. Щільність населення 5768 чоловік на 1 кв. км. На початку

1960-х років тут була дуже висока народжуваність, однак завдяки програмі планування, що проводилася урядом, сім’ї народжуваність скоротилася майже вдвічі (15 на 1000).

Із часу виходу з Федерації Малайзия в 1965 Сінгапур є незалежною республікою. На чолі держави коштує президент, що обирається (з 1993 – на основі прямих загальних виборів) строком на 6 років. Уряд очолює прем’єр-міністр. Однопалатний парламент, побудований за зразком британського, складається з 81 депутата, які обираються не рідше чим раз в 5 років на основі загальних виборовши

Правлячою політичною партією із часу знаходження самоврядування в 1959 є Партія народної дії (ПНД), що номінально дотримується курсу демократичного соціалізму. Лідер партії, Чи Куан Ю, став прем’єр-міністром в 1959 і залишався при до 1990.

Потім був старшим міністром і дотепер користується більшим впливом. З 1990 прем’єр-міністром є Го Чок Тонг. З 1968 по 1981 всі місця в парламенті належали ПНД. З 1981 обиралося також незначне число депутатів від опозиції. Головна опозиційна партія – Робоча, котра в 1988 об’єдналася з т. зв. Соціалістичним фронтом (“Барисан Сосиалис”).

Хоча частка голосів, одержуваних ПНД на виборах, стійко скорочується, ця партія незмінно зберігає переважну більшість у парламенті завдяки мажоритарній виборчій системі. Уряду, у якому безроздільно панує ПНД, пред’являлися обвинувачення в придушенні політичної опозиції й переслідуванні інакомислячих; при цьому владою використовуються різні методи, від судового переслідування до безстрокового висновку у в’язницю без пред’явлення обвинувачення (на підставі Закону про внутрішню безпеку, що сохранились із часів британського панування) і застосування фізичних заходів впливу на ув’язнених. Діяльність профспілок жорстко контролюється, а преса постійно випробовує цензурний гніт. Поширення деяких іноземних видань, що містять критикові уряду, забороняється або обмежується

Сінгапур – член британської Співдружності, ООН і Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАН). Він заявляє про свою прихильність ідеям неприєднання, але зв’язаний військовими угодами зі США, Малайзией і Великобританією

Завдяки важливому стратегічному положенню на перехресті морських шляхів між Європою, Азією й Австралією Сінгапур перетворився в один із провідних торгових центрів миру. Стосовно інших країн Південно-Східної Азії він традиційно відіграє роль “базарної площі” – сюди надходять товари, вироблені в сусідніх країнах – наприклад, каучук і олово з Малайзии, рис із Таїланду, які потім направляються в інші регіони. У той же час сюди привозяться промислові товари зі США, Європи, Японії й розподіляються між сусідніми країнами. Коли ці країни стали будувати морські порти, придатні для судів з великим осіданням, значення Сінгапуру як торговельного посередника зменшилося. Щоб компенсувати збитки, уряд країни стало стимулювати розвиток власної промисловості, залучаючи для цього прямі іноземні капіталовкладення. Оскільки Сінгапур не має у своєму розпорядженні природні ресурси, розвиваються переважно галузі обробної промисловості, а також складання виробів з імпортованих готових деталей. Великого значення набувають хімічна, нафтопереробна, складальна електронна, радіо – і електротехнічна промисловість, а також суднобудування. Зберегли своє значення в регіональному масштабі оловоплавильная промисловість і переробка каучуку. В 1980-е роки Сінгапур став розвивати наукомісткі галузі, спеціалізуючись на передових технологіях не тільки у виробництві (верхні поверхи машинобудування), але й у сфері інтелектуальних послуг (інформаційних, фінансових, технологічних, медичних). Незважаючи на наявність висококваліфікованих і утворених місцевих кадрів, у країні відносно мало національних підприємців. Майже всі капіталовкладення й ініціативи в бізнесі надходять через границю. Іноземних інвесторів залучають наявність висококваліфікованої робочої сили, слабість профспілок і політична стабільність. Провідна роль у виробленні стратегії розвитку й контролю за виконанням індикативних планів залишається за державою

Сінгапур став великим фінансовим центром і джерелом технічної й комерційної інформації для сусідніх країн. Після відкриття нафти й природного газу на шельфі в берегів п-ова Малакка в Сінгапурі розмістилися штаб-квартири енергетичних компаній

Сінгапур – один з найбільших світових портів (друге місце у світі по вантажообігу). Він обладнаний причалами для судів різного типу, обслуговує 250 ліній і щодоби приймає 150 судів. Сінгапурський аеропорт – великий вузол міжнародних авіаліній, обладнаний для цілодобових польотів у будь-яких погодних умовах. Це один з найсучасніших і комфортабельних аеропортів миру, а компанія “Сінгапур ерлайнз” користується довірою пасажирів усього миру. Щорічно Сінгапур приймає 6-8 млн. туристів

У Сінгапурі співіснують кілька етнічних груп з різними культурами, але відкриті расові конфлікти бувають рідко. Керівні пости в правлячій партії займають в основному китайці, однак при підборі рядових членів парламенту вони намагаються дотримати принципу пропорційного представництва й інших груп. Уряд офіційно пропагує як державна ідеологія “загальнолюдські цінності”, такі як вірність своїй країні, повага до порядку, економічна самодисципліна, а також релігійна й расова гармонія

Культурне життя Сінгапуру не занадто багатий подіями, які звичайно присвячені до урядових кампаній. На вулицях підтримується зразковий порядок, суцільно й поруч громадяни піддаються значним штрафам за дрібні порушення (наприклад, перехід вулиці на червоне світло). Влади призивають жителів проявляти дружелюбність по відношенню друг до друга, говорити на більше правильному мандаринском прислівнику, а не на рідному діалекті китайської мови й т. д. На урядовому рівні проводиться ряд соціологічних кампаній, що мають метою більше широке вивчення англійської мови й руйнування китайської системи утворення; підвищення народжуваності в певних групах населення і її зниження в інших групах. У рамках великої програми благоустрою міста, що проводиться з 1965, були знищені нетрі, у яких тіснилося етнічно однорідне населення. Їхні мешканці були переселені в нові багатоповерхові будинки зі змішаним населенням. Утворення в Сінгапурі цінується як спосіб зайняти більше високе положення в суспільстві. Шкільне навчання не є обов’язковим, але більшість дітей проходять повний курс початкової школи. Функціонують Національний університет Сінгапуру, кілька вищих технічних і гуманітарних коледжів. У країні діє державна система охорони здоров’я

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Республіка Сінгапур