Релігійно-міфологічний досвід людства в поезії Антонича

“Його життя було коротке й високе, як міст над вузенькою штольнею гірської безодні. Хмари сумніву і зневіри сповивали його не раз, але не завадили сміливим думкам філософа і поета переходити по ньому, дивитися з нього наокіл і тукани взором днища світу”, – сказав про Богдана – Ігоря Антонича Дмитро Павлнчко.

Творчість Антонича – цілісний, складний і цікавий світ інтелектуала, котрий за 27 років свого життя спромігся досягти того, що інші не досягають і за ціле життя.

…У збірці “Велика гармонія” панує послідовна релігійність,

яка проявляється в імітуванні молитовної лірики, переспіви біблійних псалмів. Наступім збірка “Три перстені” – ніби сходження з порожнечі неба до безодні землі. Тут знаходимо “приземлені” біблійні реалії (варто згадати слова “Народився Бог на санях” із поезії “Різдво”) й священну символіку, перенесену на земні події. Твори цієї збірки пронизані пантеїстичним світосприйняттям:

Отак під небом неосяжним і безмежним

Ростуть і родяться звірята, люди і рослини.

Росте Антонич, і росте трава,

І зеленіють кучеряві вільхи.

Ми зустрічаємо романтично – ідеалістичне

трактування природи, навіть поклоніння природі, коли людина не тільки не відриває себе од довкілля чи вивищується над ним, навпаки – може, скажімо, усвідомлювати себе деревом:

Стіл обростає кучерявим листям, разом з кріслом я вже кущ.

З черемх читаю – з книг столистих –

Рослинну мудрість вічних пущ.

Наступна збірка “Книга Лева” відкриває для нас світ Біблії. Її головна ідея – зустріч із Богом і бачення вічності, яке дозволить авторові відкрити сутність творчого процесу. Антонич звергається до захоплюючого процесу власної міфологізації світу; так, наприклад, назву збірки можна витлумачити в такий спосіб: лев – 5-й знак зодіаку; позначає силу сонця й “прозорий” вогонь. В алхімії лев позначає – вогонь, золото. У геральдиці – відвагу й мужність. Наостанку, Книга Лева – назва Євангелія апостола Марка.

Головний мотив збірки “Зелена євангелія” – містика, де слово функціонує як магічні заклинання, відбувається поєднання природи з людською підсвідомістю. У цих віршах поет досліджує циклічність світової історії й природи, які виступають тут цілком релігійними процесами.

Нарешті, в останній збірці “Ротації” панує песимістичний світогляд, передчуття апокаліпсису – кінця світу. Колосальне світове місто постає як коло катастроф і тюрем, як місто-пекло, складене з примітивних геометричних форм.

Як бачимо, Б.-І. Антонич сприймає Святе Письмо як джерело власного світогляду й широко використовує його в своїй міфотворчості. Перлина світової літератури – головний елемент його релігійних пошуків.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Релігійно-міфологічний досвід людства в поезії Антонича