Рання романтична творчість М. Горького


Початок 90-х років XIX століття – час важке й невизначене. Із граничною реалістичною правдивістю зображують цей період у своїх творах Чехов і Бунін, старші сучасники Горького. Сам же Горький заявляє про необхідність пошуків нових шляхів у літературі. У листі Пятницкому від 25 липня 1900 року він пише: “Завдання літератури – запам’ятовувати у фарбах, у словах, у звуках, у формах те, що є в людині найкращого, гарного, чесного, шляхетного. Зокрема, моє завдання – будити в людині гордість самим собою, говорити йому про те, що він у житті – найкраще, саме святе й що крім нього – немає нічого гідної уваги

Мир – плід його Творчості, бог – частка його розуму й серця…” Письменник розуміє, що в реальному сучасному житті людин пригноблений і безправний, а тому говорить: “Прийшов час романтичного…” Дійсно, у ранніх оповіданнях Горького переважають риси романтизму

Насамперед тому, що в них рисується романтична ситуація протиборства сильної людини (Данко, Ларра, Сокіл) з навколишнім його миром, а також проблема людини як особистості взагалі. Дія оповідань і легенд перенесено у фантастичні умови (“Він стояв між безмежним степом і нескінченним морем”). Мир добутків різко розмежований на світло й тьму, причому ці розходження важливі при оцінці персонажів: після Ларры залишається тінь, після Данко – іскри

Горький використовує


елементи фольклору. Він одушевляє природу (“Імла осінньої ночі здригалася й лякливо озиралася, відкриваючи степ і море…”). Людина й Природа часто ототожнюються й навіть можуть розмовляти (розмову Ра-Гима із хвилею). Тварини й птахи, що діють в оповіданнях, стають символами (Уж і Сокіл).

Використання ж жанру легенди дозволяє письменникові найбільше чітко виразити свої думки й ідеї в алегоричній формі. Гіркий явно віддає перевагу людям, вільним від законів суспільства. Його улюблені герої – це цигани, злиденні, злодії. Не можна сказати, що письменник ідеалізує злодіїв, але той же Челкаш із погляду моральних якостей коштує несоизмеримо вище селянина

Людина, одержима мрією, Людина з великої букви набагато цікавіше для письменника. Центральна фігура ранньої романтичної творчості Горького уведена в поемі “Людин”. Алл С о ч. Р У Людин покликаний освітити увесь світ, розплутати вузли всіх оман, він “трагічно прекрасний”.

Так само зображений і Данко: “Іду, щоб згоріти як можна яскравіше й глибше освітити тьму життя. І загибель для мене – моя нагорода”. Поняття “люди” і “людина” У Горького прямо протиставляються: “Хочу, щоб кожний з людей був “Людиною”!” Принциповий для Горького й питання про волю людини. Тема вільної людини – головна тема його першого оповідання “Макар Чудра”, а також багатьох інших добутків, у тому числі “Пісні про Сокола”.

Поняття “воля” для письменника пов’язане з поняттями “правда” і “подвиг”. Якщо в оповіданні “Макар Чудра” Горького цікавить воля “від чого-небудь”, то в “Бабі Изергиль” – воля “в ім’я”. Ларра – син орла й жінки – недостатньо людин, щоб бути з людьми, але й недостатньо орел, щоб обійтися без людей. Його несвобода – у його себелюбності, і тому він покараний самітністю й безсмертям, а після нього залишається тільки тінь. Данко ж, навпроти, виявляється більше вільною людиною, тому що він вільний від самого себе й живе заради інших. Учинок Данко можна назвати подвигом, тому що подвиг для Горького – це вищий ступінь волі від любові ксебе.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Рання романтична творчість М. Горького

Categories: Нові твори

Links