Ранні повісті “Материнське поле” і “Перший учитель”

Ім’я Чингиза Торекуловича Айтматова добре знайомо росіянинові читачеві. Його добутку виховують почуття людини, учать сприймати красу навколишнього світу. Героїня повести “Материнське поле” Толгонай, згадуючи перший хліб першого врожаю, що виростив її старший син – комбайнер Касым, говорить: “Це був народний хліб – тих, хто виростив його, тих, хто сидів у ту годину поруч із сином моїм на польовому стані. Святий хліб!

Серце моє переповнилося гордістю за сина, але про це ніхто не знав. І я подумала в ту мінуту про те, що материнське

щастя йде від народного щастя, як стебло від Корінь. Я й зараз не відречуся від цієї святої віри, що б не пережила, як би круто життя не зверталося із мною. Народ живий, тому і я жива…” Треба пам’ятати про те, що слова ці говорить мати, що народила, що ростила, що виховала трьох синів, а потім одного за іншим потерявшая їх на війні

Треба пам’ятати про те, що говорить вона ці слова не із трибуни… Вона просто розповідає про своє життя іншій великій Матері – землі, який не збрешеш, перед якою не сфальшуєш. І от, зрозумівши це, нам стає гранично ясна позиція автора: у суспільстві доля однієї людини

– невідривна частина долі всенародної. Слова ці могли б залишатися правдивими, прекрасними, але все-таки звичними словами, якби їхня висока сутність не знайшла б втілення в художніх образах, створених такими великими майстрами, якої є Ч. Айтматов. У повісті “Перший учитель” Ч. Айтматов ставить перед собою завдання більшу: створити могутній реалістичний образ комуніста-ленінця, показати плоди його подвигу, ідейний і моральний зв’язок між ним і новим поколінням

Смутно визнавати, що часом ми просто звикаємо до людей, які причетні до великих подій, до незабутніх років минулого нашої країни. Ч. Айтматов створив живу легенду про одному з таких людей – про першого вчителя з аила Куркуреу Дюйшене Таштанбекове. Цей образ дуже реальний. Чи зрозуміє сучасна освічена людина титанічна праця й безприкладна мужність цієї людини, подвиг, доконаний їм, чи зможе він хоча б приблизно уявити собі умови й обставини, у яких довелося працювати Дюйшену.

Ця повість укладається всього у двох друкованих аркушах, а яке розжарення страстей, які соціальні й психологічні проблеми й складний авторський задум. Куркуреу – аил невеликий. Після революції більшість населення Киргизії жило саме в таких маленьких, глухих аилах.

Для них радянська влада ще не означала звільнення від вікових традицій, тьми й відсталості. Можливо, дехкани Куркуреу зовсім би вигнали Дюйшена, не будь у нього офіційного паперу. Тому що, по суті, хто для них такий Дюйшен? Син бідняка

Але папір з печаткою зупиняє людей. “У ній вся сила”,- говорять аильчане. Дюйшен жагуче береться до роботи. Чистить і ремонтує під школу занедбану байську стайню, допомагає дітям, кого на руках, кого на спині переносить у школу через палючі ноги крижаний струмок, мужньо захищає свою кращу ученицю


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Ранні повісті “Материнське поле” і “Перший учитель”