Проблеми творчості взагалі Исаака Ньютона


Проблеми Творчості взагалі й технічної творчості зокрема, що здавна хвилювали людство, залишаються актуальними й у цей час у силу своєї гносеологічної, соціально-психологічної й світоглядної многоаспектности. Що ж така творчість? Результат особливого дарунка й винятковості людини, осяяння понад, ірраціональної інтуїції, екстрасенсорного сприйняття, богатого, розвиненої уяви або логічного мислення? Звичайно, анахронізмом є пояснення творчості “осенением понад”, однак, і інші, викладені вище тлумачення, у силу своєї однобічності й абсолютизації лише окремих сторін творчості не можуть розкрити його сутності

Єдино правильне пояснення сутності творчого процесу можна дати лише з позицій діалектичного матеріалізму. Творчість як процес створення нового виражає творча, перетворююча праця людини, нерозривно пов’язаний з його пізнавальною діяльністю, що є відбиттям об’єктивного миру у свідомості людини. Процес відбиття не є дзеркальним відображенням дійсності, а його процес аналізу й синтезу нових форм і образів у мозку людини. У процесі творчості не тільки відбиваються предмети і явища об’єктивного миру, але й пізнаються мети, умови й причини виникнення й існування цих предметів і явищ. У цьому зв’язку творчість варто розглядати як процес складних об’єктивно-суб’єктивних відносин між творцями й об’єктами творчості,


як єдність пізнання й перетворення. Об’єктивний характер творчого процесу проявляється у відбитті реальних явищ, завдань, суспільних потреб; суб’єктивна сторона виражається в різних мотивах і результатах перетворюючої діяльності людини. Наприклад, маючи перед собою ту саму технічне завдання (об’єктивний фактор) , одна людина вирішить її на рівні винаходу, іншої – на рівні раціоналізаторського речення, третій одержить тривіальне, давно відоме рішення (суб’єктивний фактор). У літературі можна зустріти різні визначення поняття творчості. Так, наприклад, творчість, на думку американського вченого П. Хилла, “… можна визначити як успішний політ думки за межі невідомого. Воно доповнює знання, сприяючи створенню речей, які не були відомі раніше”.

Радянський філософ А. Матейко вважає, що сутність творчого процесу полягає в реорганізації наявного досвіду й формуванні на його основі нових комбінацій. У трактуванні Я. А. Пономарева творчість розглядається як “взаємодію, що веде до розвитку”. Англійський дослідник М. Генле вважає творчим таке рішення, коли його новизна обумовлена відбиттям якогось аспекту гармонії в природі. Представляється, що найбільш узагальнююче визначення творчості дає наступне формулювання: творчість – це діяльність, що породжує щось якісно нове й отличающееся неповторністю, оригінальністю й суспільно-історичною унікальністю Існують різні види творчості: наукове, технічне, художнє й ін. Всі вони мають свої специфічні риси, спільність і розходження. II. Дослідник сперечаються з колегами про деталі, про зміст мрячних ньютоновских пророцтв. Шляхи людської думки несповідимі, і ніхто зараз, через сотні років, не зможе впевнено затверджувати, що все відбувалося саме так, а не інакше. Так само справа обстоит і з біографією генія – вони найчастіше суперечать один одному. 1. Про батька Ньютона відомо небагато.

За словами вітчима майбутнього вченого, Барнаби Смита, Исаак-старший була “слабкий, дивний, диковатий людина” . Ні однією своєю рисою, жодним своїм талантом і вмінням не натякнув він нащадкам про можливу велику долю свого сина Мати Ньютона, Ганна Эйскоу, походила з роду Блитов із Трансона в Линколшьншире, зараз згаслого, а тоді досить багатого й шановного. Але що мало набагато більші наслідки для її сина, вона була жінкою настільки незвичайної й розуміючої, живий і доброї, що для тих, хто готовий визнати, що для формування сера Исаака Ньютона можна було використати щось крім божественної десниці, він міг би приписати це лише її впливу. Ганна за теперішніми стандартами була не занадто вченою жінкою – писала вона із чималою працею, довго й важко. І все-таки в порівнянні із чоловіком вона була справдешнім грамотієм. Исаак Ньютон-батько не зміг би навіть написати свого імені. А от брат Ганни, Вільям, що одержав ступінь магістра в Кембриджському університеті, не міг уявити собі, що його племінник, подібно “цим Ньютонам” , залишився б без утворення. Залишаючись у долі Ньютона як би за лаштунками, у тіні, він, безсумнівно, зіграв вирішальну роль у ньютоновском початковому утворенні. Не будь його впливу, Ньютон, швидше за все, залишився б неписьменним, як більшість його кузенів і кузин

Навіть заднім числом ні в спадковості, ні в оточенні юного Ньютона ми не знаходимо нічого, що могло б підказати його велике призначення. Ньютони перебували сугубо на середині соціальних сходів: і по утворенню, і по статку. Не були вони ні простолюдом, ні аристократами, ні селянами, ні жителями міськими. І все-таки, як камінчик до камінчика, як їхній садибний будинок, саме тут, саме із цих обставин, із цього оточення, із цих людей виковувався його характер, його дивна особистість



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Проблеми творчості взагалі Исаака Ньютона

Categories: Нові твори

Links