Проблема сенсу життя у творчості Гессе

Творчий вигляд Германа Гессе (1877-1962) багато в чому близький Томасові Маннові. Самі письменники усвідомлювали цю близькість, що виявилася й в органічній для кожного опорі на німецьку класику, і в часто, що збігалося відношенні, до дійсності XX в. Подібність, зрозуміло, не виключало розходжень. “Інтелектуальні романи” Гессе – неповторний художній мир, побудований по своїх особливих законах. Якщо для обох письменників високим зразком залишалася творчість Гете, то Гессе властиво живе сприйняття романтизму – Гельдерлина, Новалиса, Эйхендорфа.

Дія

“Гри в бісер” віднесено до майбутнього, що оставили далеко за епоху світових війн. На руїнах культури, з невигубної здатності духу відроджуватися виникає республіка Касталия, що зберігає в недосяжності для бур історії багатства культури, накопичені людством. Роман Гессе порушував питання, актуальнейший для XX в.: чи належні хоч в одним-єдиному місці миру зберігатися у всій чистоті й недоторканності багатства духу, тому що при їх “практичному вживанні”, як довів той же XX століття, вони часто втрачають свою чистоту, перетворюючись в антикультуру й антидуховність?

Або ж в “з”

дух – лише беззмістовна абстракція? Саме на зіткненні цих ідей будується головний сюжетний стрижень роману – диспути двох друзів-супротивників, Иозефа Кнехта, скромного учня, а потім студента, що став з роками головним магістром Гри в Касталии, і нащадка знатного патриціанського роду, що представляє море життєве – Плинио Дезиньори. Якщо додержуватися логіки сюжету, перемога виявляється на стороні Плинио. Кнехт залишає Касталию, придя до висновку про примарність її існування поза світовою історією, він іде до людей і гине, намагаючись урятувати свого єдиного учня. Але в романі ясно виражена й зворотна за змістом ідея

У прикладені до основного тексту життєписах Кнехта, інших можливих варіантах його життя, головний герой однієї з них Даса, тобто той же Кнехт, навіки залишає мир і бачить сенс свого існування у відокремленому служінні лісовому йогові. Содержательнейшая для Гессе ідея, почерпнута їм з религий і философий Сходу, полягала у відносності протилежностей. Глибокий трагізм цієї гармонічної книги, трагізм, що відбивав ситуацію сучасної дійсності, полягав у тім, що жодна з істин, що затверджувалися в романі, не була абсолютної, що ні однієї з них не можна було, по думці Гессе, віддатися навічно. Абсолютною істиною не була ні ідея споглядального життя, проголошена лісовим йогом, ні ідея творчої активності, за якої стояла вікова традиція європейського гуманізму. Антагоністи в романах Гессе не тільки протистоять один одному – вони й зв’язані. не тільки люто сперечаються, але погоджуються, бачать правоту один одного, а потім і міняються місцями, підкоряючись складним візерункам добутку, Иозеф Кнехт і Плинио Дезиньори.

Гессе був повний найбільшої вимогливості до людей. Ім’я героя – Кнехт – означає по-німецькому “слуга”. Ідея служіння в Гессе далеко не проста. Кнехт не випадково перестає бути слугою Касталии й іде до людей. Не випадковий і відхід у лісову самоту його індійського втілення Даси. Перед людиною стояло завдання ясно побачити обриси, що мінялися, цілого і його центр, що переміщався. Щоб втілити ідею служіння, герой Гессе повинен був привести своє бажання, закон своєї власної особистості у відповідність із продуктивним розвитком суспільства

Романи Гессе не дають ні уроків, ні остаточних відповідей і рішення конфліктів. Конфлікт в “Грі в бісер” складається не в розриві Кнехта з касталийской дійсністю, Кнехт рве й не рве з республікою духу, залишаючись касталийцем і за її межами. Справжній конфлікт – у відважному твердженні за особистістю права на рухливе співвіднесення себе й миру, права й обов’язки самостійно осягти контури й завдання цілого й підкорити їм свою долю


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Проблема сенсу життя у творчості Гессе