Проблема “маленької людини” у добутках Ф. М. Достоєвського


Тема “маленької людини” є однієї з наскрізних тем російської літератури, до якої постійно зверталися письменники. Першим її торкнувся А. С. Пушкіна в повісті “Станційний доглядач” і поемі “Мідний вершник”. Продовжувачами цієї Теми з’явилися Н. В. Гоголь, що створив в “Шинелі” безсмертний образ Акакия Акакиевича, М. Ю. Лермонтов, що протиставив Печорину доброго штабс-капітана Максима Максимыча. Із цією темою в російській літературі зв’язані кращі гуманістичні традиції. Письменники пропонують людям задуматися про те, що кожна людина має право на життя, на щастя, на свій погляд на життя

Ф. М. Достоєвський є не просто продовжувачем традицій російської літератури, але й доповнює її, тому що відкриває новий аспект цієї теми. Достоєвський стає співаком “бідних людей”, “принижених і ображених”. Тому творчість Достоєвського так цельно тематично. Своєю творчістю Достоєвський намагається довести, що всяка людина, хто б він не був, як би він низько не стояв, має право на співчуття й жаль. Як цілком правильно помітив Бєлінський, “Гоголь тільки перший навів всіх <…> на ці забиті існування в нашій дійсності, але <…> м. Достоєвський сам собою взяв їх з тої ж самої дійсності”.

Як багато видатних російських письменників, Ф. М. Достоєвський уже в першому романі в листах “Бідні люди” звертається до теми


“маленької людини”. Головні герої роману – Макар Девушкин – напівзлиденний чиновник, придавлений горем, нестатком і соціальним безправ’ям, і Варенька – дівчина, що стала жертвою соціального неблагополуччя. Як і Гоголь у повісті “Шинель”, Ф. М. Достоєвський звернувся до теми безправного, безмірно приниженого “маленької людини”, що живе своїм внутрішнім життям в умовах, що грубо зневажають достоїнство людини

Форма роману в листах дозволила письменникові точно передати психологію “бідних людей”, їх душу. Автор співчуває своїм бідним героям, показує красу їхньої душі й внутрішня шляхетність. Письменника хвилює проблема самосвідомості людини, але разом з тим доля головних героїв зображується на широкому тлі повсякденного життя численних мешканців Петербурга

Письменник оточує героїв їх соціально-психологічними “двійниками”, Історія кожного з яких представляє як би ще один типовий, можливий поворот долі Девушкина й Вареньки. Тим самим письменник підкреслює закономірність, загальність їх трагічної соціальної долі. Не випадково роман одержав високу оцінку прогресивних російських критиків, а В. Г. Бєлінський сказав про нього: “…Роман відкриває такі таємниці життя характерів на Русі, які до нього й не снилися нікому”. Тема “бідних людей”, і особливо її соціальний аспект, була продовжена автором в “Злочині й покаранні”. Одну за іншою розкриває письменник перед нами картини страшної вбогості, що принижує достоїнство людини

Місцем дії роману стає Петербург, причому сама бідна частина міста. У цьому добутку не зустрінеш описів парадної столиці, усе сіро, брудно. Федір Михайлович створює велике полотно безмірних людських борошн, страждання й горя, пильно й проникливо вдивляється в душу “маленької людини” і відкриває в ньому



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Проблема “маленької людини” у добутках Ф. М. Достоєвського

Categories: Нові твори

Links