Проблема батьків і дітей у романі І. С. Тургенєва “Батьки і діти”


Проблему батьків і дітей можна назвати вічною. Але особливо вона загострюється в переломні моменти розвитку суспільства, коли старше і молодше покоління стають виразниками ідей двох різних епох. Саме такий час в історії Росії – 60-і роки XІX століття – зображений у романі І. С. Тургенєва “Батьки і діти”. Зображений у ньому конфлікт батьків і дітей виходить далеко за сімейні рамки – це суспільний конфлікт старого дворянства та аристократії і молодої революційно-демократичної інтелігенції. Проблема батьків і дітей розкривається у романі у взаєминах молодого нігіліста Базарова із представником дворянства Павлом Петровичем Кірсановим, Базарова з його батьками, а також на прикладі відносин усередині сім’ї Кірсанових. Два покоління протипоставлені у романі навіть їх зовнішнім описом. Євгеній Базаров з’являється перед нами як відторгнена від зовнішнього миру людина, похмура і разом з тим така, яка володіє величезною внутрішньою силою й енергією. Описуючи Базарова, Тургенєв акцентує увагу на його розумі.

Опис же Павла Петровича Кірсанова, навпроти, складається в основному із зовнішніх характеристик. Павло Петрович зовні приваблива людина. Він носить накрохмалені білі сорочки й лакові півчобітки. Колишній світський лев, що шумів у столичному суспільстві, він зберіг свої звички, живучи у брата в селі. Павло Петрович завжди бездоганний


і елегантний. Ця людина веде життя типового представника аристократичного суспільства – проводить час у ледарстві й неробстві. На відміну від нього Базаров приносить реальну користь людям, займається конкретними проблемами. На мій погляд, проблема батьків і дітей найбільш глибоко показана у романі саме у взаєминах цих двох героїв, незважаючи на те, що їх не зв’язують безпосередні родинні відносини. Конфлікт, що виник між Базаровим і Кірсановим, доводить, що проблема батьків і дітей у романі Тургенєва – це проблема двох поколінь, і проблема зіткнення двох різних соціально-політичних таборів. Ці герої роману займають прямо протилежні життєві позиції. У частих суперечках Базарова і Павла Петровича порушені майже всі основні питання, по яких розходилися в поглядах демократи-різночинці та ліберали (про шляхи подальшого розвитку країни, про матеріалізм і ідеалізм, про знання науки, розумінні мистецтва і про відношення до народу).

Павло Петрович при цьому активно захищає старі підвалини, а Базаров, навпроти, виступає за їх руйнування. А на докір Кірсанова, що ви, мол, все руйнуєте (“Так адже потрібне й будувати”), Базаров відповідає, що “сперше потрібно місце розчистити”. Конфлікт поколінь ми бачимо і у взаєминах Базарова з його батьками. У головного героя дуже суперечливі почуття стосовно них: з одного боку, він зізнається, що любить батьків, з іншого боку – нехтує “дурне життя батьків”. Від батьків Базарова віддаляють насамперед його переконання. Якщо у Аркадія ми бачимо наносне презирство до старшого покоління, викликане скоріше бажанням наслідувати друга, а не те, що йде зсередини, то у Базарова все інакше. Така його життєва позиція. При всьому цьому ми бачимо, що саме батькам їх син Євгеній був по-справжньому дорогим. Батьки Базарови дуже люблять Євгенія, і це кохання зм’якшує їх взаємини із сином, відсутність взаєморозуміння. Воно сильніше інших почуттів і живе навіть тоді, коли головний герой вмирає. “Є невеликий сільський цвинтар в одному з віддалених куточків Росії… Воно виявляє вид сумний: навколишні його канави давно заросли; сірі дерев’яні хрести поникли й гниють під своїми колись фарбованими дахами… Але між ними є одна (могила), до якої не ступає людина, що не топче тварина: одні птахи сідають на неї й співають на зорі… Базаров похований у цій могилі… До неї… приходять два вже старезних дідки…”. Що ж стосується проблеми батьків і дітей усередині сім’ї Кірсанових, мені здається, що вона не глибока. Аркадій схожий на свого батька. У нього по суті ті ж цінності – рідний будинок, сім’я, спокій. Таке просте щастя він вважає за краще турботі про світове благо. Аркадій лише намагається наслідувати Базарова, і саме це є причиною розбратів усередині сім’ї Кірсанових. Старше покоління Кірсанових сумнівається “у користі його впливу на Аркадія”. Але Базаров іде з життя Аркадія, і все стає на свої місця. Проблема батьків і дітей – одна з найважливіших у російській класичній літературі. Зіткнення “століття сучасного” з “століттям минулим” відбив у своїй чудовій комедії “Горе від розуму” О. С. Грибоєдов, ця тема розкрита у всій гостроті в драмі Островського “Гроза”, її відгомони ми зустрічаємо у Пушкіна і багатьох інших російських класиків. Будучи людьми, що дивляться в майбутнє, письменники, як правило, стоять на стороні нового покоління. Тургенєв же в своєму творі “Батьки і діти” не виступає відкрито на жодній зі сторін.

Разом з тим, він настільки повно розкриває життєві позиції основних героїв роману, показує їх позитивні і негативні сторони, що надає читачеві можливість самому вирішити, хто ж був прав. Не дивно, що сучасники Тургенєва гостро відреагували на появу цього роману. Реакційні критики звинуватили письменника в заграванні перед молоддю, а демократичні – дорікали автору в наклепі на молоде покоління. Як би не було, роман Тургенєва “Батьки і діти” став у ряд кращих класичних творів російської літератури, а порушені в ньому теми залишаються актуальними і сьогодні.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Проблема батьків і дітей у романі І. С. Тургенєва “Батьки і діти”

Categories: Шкільні твори

Links