Природа рідної землі

Старий, як мир, і завжди хвилююче питання: із чого починається Батьківщина? З маминої пісні? З рідного дому? Все це так, проте не останнє, якщо не найперше місце належить природі. Охороняти природу – значить охороняти Батьківщину. Згадаємо наших далеких предків. Обов’язковою умовою заселення нових територій була наявність води, лісу. Якщо по тимі або інших причинах чогось не діставало, то селяни копали колодязі, саджали лісосмуги й фруктові дерева.

Україна – це тихі води і ясні зірки, зелені сади, білі будинки, поля золотий пшениці.

Україна – розкішний вінок з рути й барвінку, що над ним світять золоті зірки… Наші степи, долини, переліски. Скільки тут краси і яка вона різноманітна. Яке багатство фарб, квітів, відтінків! Поле жовте, аж очам боляче. Спіле колосся гнеться під вітром, сполохана хвиля біжить від краю до краю. А над цим – переливчаста пісня жайворонка, що поллється десь у високості, у мерехтливому мареві. Небагато далі – торішні скирти сірі. Видали вони здаються велетенськими тваринами, які лягли на спочинок. Здається, що от-от устануть вони на ноги, щоб направитися до ріки, напитися студеної водици. А уздовж ріки зеленіють
садки. Визирають із них білі хатки-писанки. А як добре на квітучому лузі! Зачаровано охоплюєш зором розмаїтість квітів і ніжну зелень трав, і переливне бушування квітів, і казкові бризи сонця.

Для нашої залитої світлом країни жовтий і синій кольори є й були самими рідними. Це чудово зрозумів наш простий народ, обрисовуючи свої будинки в синє й жовте. Ці кольори давала народу любов до природи, що він бачив саме в жовтій і голубой фарбах. Золотий степ, синє небо, синє море й ріки з жовтими очеретами й рудими скелями, сині гори. Отже, об’єднання цих двох квітів цілком відповідає народному смаку. Воно сполучається з тонами природи української, з козацькими звичаями. Любити, поважати й оберігати рідну природу вчить нас наша Література. Великий філософ і поет Григорій Сковорода підкреслював, що Природа є зразком доцільності. Як приклад він приводив Бджолу, називаючи її “гербом працьовитості”. А згадаємо нашого геніального художника Т. Г. Шевченко. Перебуваючи далеко від рідної землі, Великий Кобзар змалював безсмертні образи, які перейшли в символіку, – тополю, калину, хрещатий барвінок. Гімн природі створила в “Лісовій пісні” Леся Українка. А скільки поезії знаходимо у творах Михайла Коцюбинського, Панаса Мирного, Івана Нечуя-Левицького й інших класиків української літератури. Владимир Сосюра писав:

Любите Україну, як сонце, любите, Як вітер, і трави, і води… У годину щасливий і в радості мить, Любите в годину негоди! Любите Україну в сні й наяву, Вишневу свою Україну, Красу її вічно живу й нову І мовлення її солов’їну.

Людині необхідний зв’язок з рідною природою. Подивитеся на чари пишноцветия, почуйте волання трави й дерев, і всі зробіть, щоб нащадкам посміхалася й ростила вічну духовність наша прекраснейшая земля. Щоб цвіла вона морем квітів, прилучала до нашої неперевершеної пісні й до рідного мелодійного слова пахощі села й висоту неба, прилучала щедрість роботи й ніжність серця. Спадщина природи не менш важливе для цивілізації, чим культура


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Природа рідної землі