Природа і людина в романі І. Багряного “Тигролови”

Природа – то колиска людської цивілізації. Завжди вона давала людині матеріальний достаток та насолоду від спілкування з нею. І при дбайливому до себе ставленні віддячувала стократ. Ще Г. С. Сковорода закликав жити в гармонії з природою. Але природа для слабких духом, невмілих та недосвідчених може бути жорстокою, навіть згубною.
У романі І. Багряного “Тигролови” пейзажам приділено багато уваги. В основному це опис далекосхідної тайги, і починається він із напівгу-мористичної легенди про те, як Господь створив цей дивовижний край: “Отже, як творив наш Бог мир, то йшов він із заходу на схід і розселяв по землі, де що треба за планом. Як той сівач, ніс він у мішку всякої тварі і всякого насіння до лиха і розтикав по землі, де що приходилось…
І прийшов він аж у той край, що грець його й зна, де. І зупинився він на хребті Сіхоте-Аліня – гори такі є. Аж бачить – земля вже скінчилась, а в нього у мішку ще до лиха всього є!
Дивився, дивився Бог. Вертатись далеко… Так він узяв та й висипав геть з мішка усе тут.
– Живи тут!..
Ну, відтоді і почалось. І поперло. І погнало!”
Детально, із знанням справи описує І. Багряний чотириярусну тайгу, хребти й становики, що міняють свій колір, річки, паді й водоспади, наводить легенди про походження їх назв.
Із любов’ю й неабиякою художньою майстерністю описує автор лісових мешканців,

інколи ледве не від їх імені. Ось “на поваленій кедрині тремтіли сонячні зайчики. Смугастий звірок-бурундук почав бавитися з ними, задравши хвостика, як той драгун султана, перестрибував через них”. Там козеня знайомиться з жабою, а ще далі – зустріч із дивною гадюкою, що рятувала своїх дитинчат у власній пащі. Найзахоплюючіші розповіді – про володаря уссурійських нетрів – тигра, про бій ізюбрів, про полювання та риболовлю.
Природа у письменника завжди жива, одухотворена: “Перед хатою цвітуть гвоздики: насаджені дбайливою дівочою рукою, вони змагаються з пишними тубільними саранками – червоними, жовтими, фіалковими, що розбіглися ген скрізь по схилу річки і аж у ліс і перегукуються пишними кольорами серед безлічі інших квітів у морі яскравої зелені, буйної і соковитої. Великими суцільними масивами рожевіє плакун. А з-за хати повиходили черемхи – повтікали з тайги і стоять, як дівчата, запишалися, заквітчані”.
І. Багряний зображує природу в різні пори року, в різний час. Дика вона, могутня і часто страшна. Можна згадати чимало епізодів, коли герої роману опинялися на грані смерті чи у великій небезпеці. Детально описує письменник паутів – страшне лихо для людей і всіх лісових мешканців. Або змальовує таку картину: “Тиша зімкнулася знову. Напружена і зрадлива тиша нетрів. Десь нагло розітнувся дикий рев. Лютий і страшний. І покотивсь, покотивсь. Урвавсь… Гавкнуло десь із другого боку, так само хижо і тужно… Закричав спросоння глухар… Зрадливі звуки, притаєні шелести… Через самий місяць шугнула нечутно сова. Тайга лише починала жиги. Місяць поблід і квапився вгору”. Читачеві стає ясно, що виживатиме тут сильніший.
І все ж воля людини, її працьовитість перемагають. Недаремно цей край називали “золотим Ельдорадо”. Дійсно, багата земля, ліс і вода давали людині все, коли вона докладала своїх зусиль. Біда лише в тому, що одні люди не дали спокійно жити іншим, нав’язали нову суспільну систему й загубили усі здобутки. Так розпалася “Сіркова держава”, і тільки її залишки ховалися в густих нетрях від заздрісного й хижого ока власть імущих.
Таким чином, природа в романі “Тигролови” є також одним із головних узагальнених образів і служить прекрасним фоном для розгортання сюжету та образотворення, підкреслення рис характеру героїв.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Природа і людина в романі І. Багряного “Тигролови”