“Прийде час – всі дороги на світі повернуть у край наш крилатий”

Рідні місця, рідні люди і спогади про приємні моменти дитинства завжди будуть властиві і характерні людині, особливо людині романтичній, якими зазвичай і є поети. Відомий український поет Михайло Стельмах присвятив поезію, рядки з якої винесені в заголовок цього твору, своїй матері. Немає нічого дивного в тому, що цей поет зважився написати творіння і присвятити його своїм самій близькій людині, поряд з якою він хотів би провести залишок свого життя, коли це життя буде наближатися до заходу.

Кожна людина, про кого б не йшлося, мріє одного

разу повернутися в рідні місця і до рідних людей, які настільки для нього близькі. Всі ми любимо своїх батьків дуже сильно, але далеко не завжди ми цінуємо їх так, як повинні були б цінувати. Устрій молодої людини або дівчини такий, що їм не сидиться на місці, їм хочеться займатися чимось новим і цікавим, хочеться подорожувати, пізнавати світ і нових людей. На жаль, іноді вони занадто швидко прагнуть вирватися з батьківського гнізда і почати власне життя. Так чи інакше, але, як правило, самостійне життя виявляється набагато більш складним, заплутаним, ніж те, що відбувалося в будинку батьків. Людина отримує більше
прав, але її обов’язки стають необмеженими – вона починає відповідати за все – за себе, за тих, хто йому вірний і за всі процеси в своєму і їх життях. Звичайно, рано чи пізно людина втомлюється від цього, їй хочеться повернутися в будинок своїх батьків, згадати дитинство, коли у неї практично не було ніяких обов’язків. Але часто трапляється так, що повернення в свій будинок до своїх батьків представляється практично неможливим – найближчих коли людей розділяє час, величезні відстані і складні обставини. І все це дуже сумно.

А ті, хто залишився вдома, батьки, особливо стара матінка, іноді дуже сильно потребують допомоги і підтримки власних дітей. Набагато краще, якщо у дорослого сина чи дочки все-таки залишається можливість відвідувати батьків якомога частіше, цікавитися їхніми справами і турботами та надавати їм настільки важливу в літні роки допомогу. Звичайно, це Михайло Стельмах теж мав на увазі у своєму поетичному творі.

Хочеться побажати кожній людині залишатися моральною і совісною. Ні в якому разі не можна забувати тих, хто так багато зробив для тебе, хто виростив тебе і поставив на ноги. Хто забезпечував твоє здоров’я і розум в дитинстві. В успіху кожної людини є величезна частина допомоги з боку батьків. Батьки завжди відчувають гордість за своїх дітей. Але і діти, коли підростають, повинні бути поруч з літніми батьками, щоб допомагати їм у повній мірі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

“Прийде час – всі дороги на світі повернуть у край наш крилатий”