Порівняння характеристик синів Тараса Бульби в повісті М. В. Гоголя

Повість М. В. Гоголя “Тарас Бульба” – епічне оповідання про славне героїчне минуле українського козацтва, його боротьбі проти польської шляхти. Це смутна історія про Тараса Бульбе, його синах Остапові й Андрие, про багатьох інших козаках, що покинули свої рідні будинки й створили Запорізьку Січ – потужний військовий табір

У Тараса Бульби було два сини. Головне для батька – щоб сини хоробро воювали, завжди захищали свою честь, стояли за віру Христову, а якщо інакше – те нехай хоч пропадуть! Старший син втілює продовження героїчних

традицій, народний, національний шлях непримиренної боротьби за волю й незалежність України, а молодший виражає антинаціональну тенденцію до зближення з феодальною Польщею. Ситуація, зображена Гоголем, відповідала історичній істині. Доля Остапа відбивала той факт, що феодально-королівське Мовлення Посполитая несла поневолення українському народу, придушуючи його боротьбу переважаючою військовою силою. Остап, як і батько, прямодушно й беззавітно любить батьківщину, свято зберігає вірність козацькому братерству, громадському обов’язку. Виглядає Остап грізно й мужньо, у ньому відчувається внутрішня
сила. Йому – суворому, мужньому й непохитному воїнові, “здавалося, був на роді написані битвенний шлях і важке знанье вершити ратні справи”.

Остап завжди був холоднокровний і ніколи не губився. У свої двадцять два роки він міг передбачати й розмірити небезпека, щоб потім краще перебороти неї. В Остапові помітні риси майбутнього ватажка. Автор порівнює Остапа з велетнем, тому що велетні, богатирі завжди були захисниками рідної землі. Велич душі Остапа – у вірності запорізьким ідеалам: загинути за рідну вітчизну. Андрий по своєму щиросердечному складі індивідуаліст і егоїст. Він відрізнявся зніженістю, пристрасністю, палкістю почуттів, що переважають над розумом

Риси особи Андрия – юношески ніжні, м’які. “Андрий… не знав, що значить обмірковувати… або вимірювати свої або чужі сили. Скажену млість і упоенье він бачив у битві…” Це був запальний юнак, він робив те, чого ніколи б не зробив холоднокровний і розумний Остап, і затворів у битві чудеса. Захоплення красою, добірністю мовлення, освіченістю воєводської дочки, мішурним блиском польської аристократичної культури веде його до розриву із традиціями свого народу, до зради батьківщині. Письменник не сховав щирості й глибини любові Андрия до польської панни, але не виправдав, а обвинуватив його й показав, що, віддавши перевагу почуттю любові перед цивільними обов’язками, він не зумів піднятися вище рівня звичайної людини. Заради особистих почуттів він здатний відмовитися від батька, товаришів і батьківщини. Гоголь зіставляє братів, показуючи їх чітко, підкреслюючи героїчне служіння загальному добру в одному браті й індивідуалізм вдругом.

В образі Остапа Гоголь втілив відвагу, силу й мужність, любов до батьківщини й волі, ненависть до ворога – кращі якості, властивому самовідданому захисникові рідної землі. Образ же Андрия різко відособлений у повісті. Він протипоставлений народному характеру, і його ганебна смерть є необхідною моральною відплатою за зрадництво, зраду загальнонародній справі


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Порівняння характеристик синів Тараса Бульби в повісті М. В. Гоголя