ПОНЯТТЯ ПРО МІФ. ОСНОВНІ ГРУПИ МІФІВ

МІФИ НАРОДІВ СВІТУ

ПОНЯТТЯ ПРО МІФ. ОСНОВНІ ГРУПИ МІФІВ

З давніх-давен люди намагалися пояснити світ, природу та своє місце в навколишньому середовищі. Так виникли міфи, що є особливим способом мислення, утіленням колективної свідомості народу, відображенням уявлень і вірувань давніх людей. Міф у перекладі з грецької означає слово, чутка, звістка, розповідь. Від цього слова походить поняття міфологія – 1) сукупність міфів; 2) наука, завданням якої є вивчення міфів.

У багатьох народів можна знайти подібні міфи – про виникнення

світу й людства, природні явища, богів і героїв. Це зумовлено тим. що давні люди в різних куточках Землі намагалися дати пояснення різним явищам природи та незбагненним подіям. Буття людини, природні стихії, рух планет і плин часу – усе це давало грунт для виникнення міфів. Вони були не тільки результатом людської фантазії, а й художнім (поетичним) переосмисленням історії, досвіду попередніх поколінь, реальних подій, що колись відбувалися.

За змістом міфи умовно поділяються на такі тематичні групи:

– міфи про створення та будову світу;

– міфи, які пояснюють виникнення якогось явища в природі

чи в людському суспільстві;

– міфи, у яких викладено вигадані історії про минувшину;

– міфи, пов’язані з календарними обрядами, магічними дійствами відповідно до природного циклу;

– міфи про богів, у яких утілено уявлення давніх людей про явища природи та людські якості;

– міфи про подвиги героїв;

– міфи про загибель цивілізації, кінець світу та ін.

У межах однієї теми міфи можуть реалізовувати різні мотиви. Наприклад, у міфах про створення та будову світу розробляються мотиви про сонце, день, ніч, хаос, верховне божество тощо. У героїчних міфах знаходимо мотиви народження й становлення героїв. їхні випробування, подвиги, загибель заради високої мети тощо.

Образи, що використовуються в міфах, називаються міфологічними. У них у конкретній формі втілено уявлення давніх людей про світ, природу, ідеали. Міфологічні образи є традиційними для певного народу. Разом із тим чимало міфологічних образів набуло значення для різних народів, ставши вічними. До них звертаються письменники, живописці, скульптори й інші діячі мистецтва різних часів.

Міф (з грецьк. mythos – слово, переказ, звістка) – розповідь, у якій явища природи або реальні події були творчо переосмислені колективною (первісною) свідомістю давніх людей як пояснення світу й утілення уявлень про нього.

Міф подібний до казки тим, що він також є результатом колективної творчості, у ньому використовується розповідна форма (невелика за обсягом) і вигадка. Міф, як і казка, може існувати в різних варіантах. Проте міф не тотожний казці, між ними є суттєві відмінності.

Відмінності міфу від казки

Міф

Казка

Основа міфу – реальні події, явища природи, перетворені людською фантазією.

Основа казки – вигадка.

Відображає колективні уявлення про світ, його створення, будову, істоти, що його населяють.

Відображає уявлення про окремі аспекти людського буття, риси людей, мораль.

Пояснює світ.

Розважає та повчає.

У давнину міфам вірили.

Казку завжди сприймали як витвір фантазії.

У міфах діють міфологічні персонажі – боги, герої, дивовижні істоти.

У казках переважно діють звичайні люди, тварини, речі, які інколи можуть наділятися чарівними властивостями.

Зображує світ у його неподільності, складності.

Зображує протистояння добра та зла, у якому добро завжди перемагає.

Міфологічний образ – образ, що походить із міфу. У міфологічному образі в конкретній формі втілено загальні уявлення давніх людей про виникнення світу, дано первісні пояснення явищ природи та людського життя. Міфологічні образи широко використовуються в художній літературі. Вони переосмислюються відповідно до авторського задуму. Водночас міфологічні образи містять вічні “коди”, важливі для осягнення світу й буття на різних етапах людської історії.

Мотив – неподільна смислова одиниця, що є реалізацією більш широкого поняття – теми. Мотив рухає сюжет твору і є одним із засобів розкриття художнього образу.

Українська міфологія має багато спільного з міфологією інших народів. В українських давніх оповідках закарбовано тісний зв’язок людини з природою, обожнення природних явищ, небесних світил, річок, лісів. Багатобожжя (поклоніння різним богам) визначало світогляд і вірування українців до прийняття християнства. Творцем Усесвіту, богом над богами для наших предків був Poд. Владикою світу, богом світла Й небесного вогню вважався Сварог. Перун був богом блискавок і грому, пробуджував навесні землю до життя й поливав її дощами. Син Сварога, Дажбог, – бог жнив, родючості й сонячного світла. Хорс – бог сонця. Лада – богиня кохання, а Велес – бог достатку й скотарства.

Усі речі та явища, які супроводжували селянське життя, набували міфологічного значення. Наприклад, колесо вважалося втіленням влади сонця, вічного коловороту природи й захистом від нечистої сили. Дідух (сніп) уособлював дух поля, бога сонця та душі померлих предків, які оберігають земне життя. Коровай здавна був жертовним хлібом богу сонця, а тому мав круглу форму, він утілював силу природи та плодючості.

Перевірте себе

1. Дайте визначення поняття міф.

2. Назвіть його основні ознаки.

3. Визначте подібності та відмінності міфу від казки.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

ПОНЯТТЯ ПРО МІФ. ОСНОВНІ ГРУПИ МІФІВ