Жив на світі один жебрак. З малолітства милостиню просив на папертях, люди його не кривдили, хоч і був він здоровіший мужик.

Ось ішов він раз через ліс, день був жаркий, захотілося йому передохнути, у людському житлі посидіти, так ніде. Ні корчми

У одного мужика-удівця від покійної дружини залишилася дочка. Одружився він у другий раз на вдові, у якої теж дочка була. Мачуха сабоно кривдила пасербицю, прагла її зі світла зжити, щоб усе добро дісталося її Ягусе. Тільки про той і думала, як би пасербицю перевести.

А була у тому селі млин, на якому ночами чорти

Жив один багатий пан. Багато у нього було грошей, а ховав він їх у дупло старої верби. Коли дупло наповнилося до країв, пан сказав:

- Тепер мені всі дарма. Пускай хоч будинок згорить, я не боюся. Гроші у мене надійно заховані.

Тільки він це сказав, вибухнула гроза, ударила блискавка й згоріло панское маєток ущент. Отут ще паводок трапився — змило вербу й віднесло.

У селі, неподалік від панской садиби, жив гураль у убогій хаті. Була у нього у господарстві одна-едннственная корова. Та треба ж трапитися лиху — забрела ця корова у панську конюшину. Побачив це пан, схопив ніж і власною рукою мужицьку худобин зарізав.

Послала дружина гураля до пана у садибу. «Проси, — говорить, — щоб пан хоч небагато збиток відшкодував». Пішов мужик, але нічого гарного

Прийшов одного разу ксьондз до коваля із замовленням. Коваль миттю горн роздув, молотом помахав і кинув гарячу залозку додолу. Ксьондз розплатився, додому зібрався й схопив голою рукою залозку. Вона вже стемніла, але була ще гаряча. Ожегся ксьондз, заохав. А коваль говорить:

- Як же так, ваше преподобіє! Учена людина, а у таких справах не розумієте.

Покликав

Ішов мужик з ярмарку вночі через ліс, у липні справа була. Іде він, іде, і раптом на нього лютим холодом повіяло. Дивиться — неподалік вогник. Він туди. А там у багаття сидять якісь мужики. Заторопів він, потім придивився — по одежинці й по виду люди пристойні. Та вийшов він до них погрітися у вогню — вуж боляче холод його пробирав.

А ті люди були тучевики. Вони тільки що ставок лісовий

Ріс у однієї жінки синок єдиний. До двадцяти років напувала вона його, кормила, а потім і говорить:

- Синок, прийде тобі йти служити.

Відповідає він:

- Ну що ж, матінка, як побажаєш. Піду служити.

А став він на той час усім силачам силач, тільки ніхто про той не знав.

Прийшов він у маєток і говорить панові:

- Будете мені платити?

Відповідає

Жив на світі жайворонок, і було у нього гніздо під кущем. Задумав одного разу кріт підрити це гніздо й прийнявся за справу.

Бідний жайворонок із сил вибивається, кричить, крабоми махає, щоб крота відігнати й пташенят урятувати. Почув вовк цей шум, підійшов ближче й запитує:

- Ти чого так розкричався? Не із чи голоду? У мене черево зовсім

На травень, на перше число, як стало світати, пройшла по полю відьма, росу у спідницю збирала. А конюх у нічне коней виводив, там неподалік у поле й ночував. Побачив він відьму й підслухав її таємне слово: «Беру, так не всі».

Зняв він з одного коня вуздечку, пішов за відьмою слідом, іде й присуджує:

- Беру,

Жив на світі один коваль. Жив весело, ні на бога, ні на чорта не оглядався. Але ось зачув він, що наближається смерть, і говорить своєму учневі:

- Дивися — як помру, поклади мені у труну молоток і пари цвяхів поострее й достовірніше.

Учень так і зробив, і поховали коваля. Пішов коваль