У сокальских лісах у колишні часи вікові дерева росли й усякого звіра вистачало. Та жила там пари зайців, років їм по двісті, шкіри сиві, а самі — завбільшки з теляти.

Довго обходили люди ті місця стороною, але прийшов час, упали дідівські дуби під пилкою так сокирою, зачастили люди у ліс, і у кожного — рушниця на плечі. Помаленьку всякий звір

Був у одного батька син. Батько був мужик багатий, сина напував-кормил. Виріс син — віддали його у солдати. Став він писати батькові, щоб той грошей надіслав. Послав йому батько грошей. Три рази посилав. Син усе писав, що йому чини йдуть, а сам, як був солдатом, так їм і залишався.

Ось зібрався батько

Один король ніяк не міг дочекатися потомства; видне, така була божа воля. А його піддані нарікали: мол, хто ж після смерті короля правити буде? Уже й про королеву шепотілися, чи вірна чоловікові: як говориться, тільки на витоптаному стьобанні трава не росте.

Пройшло

Безліч риб живе у Балтійськом море. Є там оселедець, камбала, тріска, лосось, вугор, салака — усе не перечтешь. Живуть вони спільно, плавають більшими косяками, по тисячі голів, а водять ті косяки самці сабоні, самі спритні.

Є у риб і своя мова, тільки він не схожий на людській, тому що розмовляють

Один мужичонка забрів раз у сусіднє село, напився там п'яний. А справа була взимку. Увязався він за дружками додому, але по дорозі звалився й залишився у снігу лежати. А дружки-те й не помітили. Пролежав він там усю ніч, перемерз. Кинулися його на інший

Близько полудня прийшов простак у незнайоме село. Бачить — на вулиці юрба: отут і староста, і десяцькі, і старі, — усе галасують, руками махають. Підійшов простак до юрби й побачив двох тяжущихся: скаржника й відповідача, скривдженого й кривдника.

- Що отут у вас трапилося? - запитує простак. - Про що спорете?

Узимку, у тріскучі морози, собака скулиться, згорнеться у клубок, укриється хвостом, тремтить і думає: «Тільки б літа дочекатися! Уже яку-ніяку конурку, хоч малюсіньку, я собі вибудую!»

А прийде жарке літо — собака вмліє на сонечку, ноги витягне, хвіст розпустить, потягнеться, себе огляне й скаже:

- Геть

Задумалися Мацюсь да Кубусь, як би це добре жити й нічого не робити. Мацюсь і говорить:

- Знаєш що, Кубусь? Підемо-но за хату до дороги, вириємо на узбіччі ями, сховаємо туди ноги. Ось люди й подумають, що ми безногі каліки; хто з ярмарку піде, стануть

У одного короля було двоє синів. Старший, Аргелюс, був напрочуд гарний. Король оселив сина у окремому замку й повелів, щоб його нікуди не випускали, а то, чого доброго, холодний вітер королевича продує. Усе було у Аргелюса, чого душа побажає. Батько його відвідував часто, але тужив королевич по вільній воленьці.

Одного чудового дня виросла

Жила колись у одному селі селянка-удова із трьома малими дітьми. Трудилася вона, не покладаючи рук, щоб вигодувати й випоїти своїх синів. Виросли вони всі троє добрими й пригожими молодцями. Старший син став солдатом. Обійшов він зі своїм полком багато близьких і далеких країн. А коли набридло йому воювати, відвертав у рідне село, гордо випнувши груди, обвішану медалями за хоробрість.