Ішов один чернець через границю й потрапив у лабети до розбійників. Оточили вони його, а їх старшой і говорить ченцеві:
- Або ти проповідь прочитаєш, щоб нам по вдачі довелася, або ми тебе вмертвимо.
Затремтів черниць, а сам думає:
- Не прочитаю, так і справді вмертвлять.
Помолився він тихенько святому Варфоломію, заступникові казнимих чрез содрание шкіри заживо, вліз на пень, як на амвон, а розбійники капелюха познімали, коштують, слухають.
Перехрестився черниць і почав:
- Життя вашу вподібню досить житію добродії нашого Ісуса Христа.
- Це з якої ж статі? - запитують розбійники, а самі ради-радешеньки.
- А ось з який, — говорить черниць. - Господь наш Ісус у бідності народився, і ви тож не у багатстві. Господь Ісус із малолітства допомагав святому Йосипу теслювати, і ви теж не отлинивали, не те ваші батьки з вас шкіри б поспускали. Підріс господь Ісус і відправився мандрувати — і ви з місця на місце бродите. Піймали добродії Ісуса — і вас піймають. Били добродії Ісуса бичами — і вас те не мине. Розіпнули добродії Христа — і для вас по шибениці кожному поставлять. Зійшов Христос у пекло — і вам туди дорога. Ну як? По вдачі вам моя проповідь?
- Саме собою, — говорять розбійники. - Ще б немає!
А старшой черницю ще й жменя золота відсипав. Відійшов черниць подалі, обернувся до розбійників і кричить:
- Не всі я вам доказав! Піднісся потім господь Ісус на небо! А ось ви — не піднесетеся!