Політична лірика
Читаючи лірикові Пушкіна, ми насолоджуємося її музикальністю, отточенностью складу, іскрометним гумором і силою почуттів. Поезія Олександра Сергійовича прекрасна; часто ми просто читаємо його вірші, щоб насолодитися їхньою музикальністю, не вдумуючись у їхній зміст. Але ж за доконаною формою поет розкриває й глибокий зміст. Політична лірика Пушкіна не тільки високоідейна, гражданственна, але й співуча. Вірші ллються вільним потоком, відкриваючи красу й наспівність російської мови. Говорячи про майстерність Пушкіна, Н. В. Гоголь писала, що
Розглянемо вірш ” Село “. Воно чітко ділиться на дві частини: у першої – поет захоплюється красами Росії, зізнається в любові “мирному шуму дубів” і “тиші полів”, створюючи, а вірніше, образно споглядаючи ідилічні сільські картинки:
Привітаю тебе, пустельний куточок.
Притулок спокою, праць і вдохновенья,
Де ллються днів моїх невидимий потік
На лоні щастя й забвенья…
А потім різкий перехід до другої частини:
Але думка жахлива тут душу затьмарює…
Бачачи
Побачу ль, про друзі!
Народ непригноблений
И рабство, занепале по манію пануючи,
И над батьківщиною волі освіченої
ЧиЗійде нарешті прекрасна зоря?
Пушкін умів у віршах прекрасно, глибоко й виразно говорити про свої почуття, переживання, але ніколи не обмежувався в поезії тільки особистою темою. Його високі цивільні почуття викликані пильною увагою до навколишнього світу, людині, що живе в цьому складному й несправедливому суспільстві. Юний поет жагуче вірить, що:
…Зійде вона,
Зірка чарівного щастя,
Росія вспрянет від сну,
И на уламках самовластья…
Напишуть імена героїв, що віддали життя за волю народу й Батьківщини. У поезії Пушкіна органічно злилися особисті переживання автора й почуття громадянського обов’язку. От чому політична тема займає таке велике місце у Творчості поета на всьому його протязі. Після поразки повстання декабристів Пушкін залишився вірний друзям, не змінивши й своїм принципам:
Я гімни колишні співаю… –
Зізнається він у вірші “Арион”. А в невеликому по обсязі, але дуже сміливому по думці вірші “У глибині сибірських руд…” поет, живучи у важкій обстановці реакції, знаходить у собі сили підтримати й підбадьорити друзів, оказавшихся в більше складній ситуації. Оптимізм вірша, його тональність вражають читача, змушують і його вірити в прекрасне Майбутнє, коли:
Окови тяжкі впадуть.
Темниці зваляться – і воля
Вас прийме радісно у входу,
И брати меч вам віддадуть.
Але не завжди так райдужно закінчуються вірші поета. Пушкіна був реалістом, прекрасно розумів життя, бачив, що несправедливість і жорстокість правлять миром, але ніколи поет не упокорювався з таким порядком речей. Пушкіна не міг і не хотів закривати ока на існуючу несправедливість, жорстокість. Вірш “Анчар” не залишає почуття пригніченості, незважаючи на торжество зла, що описане в ньому:
А цар тим отрутою наситив
Свої послушливые стріли
И с ними загибель розіслав
Сусідам у далекі межі.
Звернувши увагу читачів на цю тему, Пушкіна зробив перший крок до викорінювання жорстокості й тиранії. Ідуть роки, взрослеет поет, але незмінно його вірне серце, віддане друзям і поезії. Цей органічний сплав народжує прекрасні вірші, повні ностальгії по юності, мріям і вірі в майбутнє, у якому не забудуть поета, його вірші й
Младое, незнайоме плем’я!
Пройде й про мене згадає.
Прав був Олександр Сергійович, сподіваючись на пам’ять нащадків. Ми із вдячністю й гордістю згадуємо національного поета. У рік 200-літнього ювілею його поезія як і раніше свіжа й молода, співуча й прекрасна. Пушкінський склад не застарів. Натхненний талантом поета, він звучить співуче, призиваючи нас любити Росію, як робив це Олександр Сергійович
(2 votes, average: 4.50 out of 5)