Поезія Некрасова: поезія про народ і для народу

Муза Некрасова не терзалася борошнами теоретичних сумнівів; вона не випробовувала пекучої, невтомної, болісної, але в той же час чарівної й захопливої спраги до всеосяжного знання; вона не напружувала до хворобливості, до пропасного жару всіх своїх зусиль для дозволу незліченних великих питань, які тим сильніше дратують і хвилюють розум, тим настійніше й неотвязчивее вимагають рішення, чим менш вони розв’язні

Вона не віддавалася захватам, знайшовши ці рішення, і не вдавалася у відчай від безплідності зусиль дозволити їх; вона не почувала в собі сміливих і гордих поривів обійняти увесь світ як одне ціле, щоб зрозуміти, відчути й усвідомити в ньому всі так само, як у своєму власному “я”, зайнята насущною людскою життям відомого часу. В одній приватній фазі її розвитку, вона мало цікавилася загальною загадкою людського життя, загальним змістом і її кінцевою метою, і її мало займав вихідний пункт і кінцевий результат людського існування. Але при цьому потрібно з особливим наголосом помітити, що відсутність зазначених мотивів і типів зовсім не становить недоліку поезії Некрасова.

И це – не дозвільний здогад, вона трохи підтверджується тим фактом, що великі поети, сильно зайняті світовими питаннями й страждаючі мировою скорботою, іноді занадто поринають у свою олімпійську велич, з висоти якого вони дивляться зовсім равнодушно, навіть презирливо, на пересічне вседенне життя звичайних смертних і безпристрасно ставляться до їхніх радостей, потребам, горю й стражданням, може бути еше більше пекучим і нестерпним, чим світові страждання.

Поезія Некрасова: поезія про народ і для народу