Питання соціальної справедливості в повісті И. Я. Франка “Перехресні тропи”

Процес створення художнього тексту – це досить складна робота. Начебто з ранкового тумана, з’являються обриси конструкції, деталі дивного спорудження, назва якого – літературний Твір. Стомлений, але прояснений і схвильований творець підходить, як хазяїн, до різьблення дверей і відчиняє їх – він запрошує зайти в це житло, де буде всім приємно й радісно гостювати й вести мудрі бесіди…

Давайте поринемо у незрівнянний мир Творчості И. Я. Франко й поговоримо про його прогресивну повість “Перехресні тропи”, основна проблема якої – боротьба селян і передової інтелігенції Галичини проти панів і австрійського царського режиму. Табір прогресивних сил очолює адвокат Євгеній Рафалович, захисниками тини є повітовий маршал Брикальський, президент суду й інших поміщиків і чиновники, зокрема суддівські. И. Франко майстерно подає образ молодого адвоката й, русина, “ідеаліста” Євгенія Рафаловича. Він прибув у місто й незабаром прославиться як захисник “хлопов”. Спочатку Євгеній обмежується лише організацією економічної боротьби селян, роз’ясненням їм законів, яких вони не знають і бояться. І дещо йому вдається: селяни стали смелее, “їздили у відділ краю”, перемагали війтів і письменників. У цьому “усюди видно було одну руку, одну роботу”.

За цю діяльність Євгенія зненавиділи місцеві багатії й духівництво.

Їх злить, що молодий адвокат – чесна, чимала людина, що прагне всім єством до правди. А особливо те, що він поліпшує життя русинів: “Тут минулого й конкретних випадків правової й лікарської підмоги селянам, і плани організації читалень, кас І сполучників…” Як бачимо, ідеали Рафаловича від народницьких еволюціонують до социалистичним (це небагато нагадує погляди самого И. Франко).

Майбутнє селян – основна мета Рафаловича. Для цього він робить всі, на жаль, відмовившись від особистого щастя. А полюбив він Регіну Твардовскую – незвичайну дівчину, що має високі мрії й бажання. Однак вона не відразу відчула й усвідомила, що любить Євгенія. Тому й стає на жорстокий життєвий шлях, що приводить до трагічного фіналу. Вона виходить заміж за нелюбимого за наказом своєї “тітки” і стає нещасної на все життя. Маючи єдиний шанс на романтичну втечу з Євгенієм, Регіна знову коливається, тому що: “Я замужня жінка”. І тільки пізніше усвідомлює своє положення, тому що її чоловік – Валер’ян Стальський – дуже жорстока людина. У нього єдина філософія: “З жінками треба круто триматися… Треба проявляти характер, треба брати їх під ноги, а то вони візьмуть вас”. Так і відбулося, у кров побивши Регіну, що втративши надії, у стані афекту вбиває чоловіка. Він для неї “…брехня, і гидота, і погань!”

Регіна Зрештою вільна від деспота-стальського, але чи потрібна вона Рафаловичу? На жаль, Євгеній уже “перехворів” нею й не розуміє її положення. А тому відбулося фатальне! Доля Регіни – це жахлива доля жінки в безправному галицькому суспільстві, це – заклик душі, що не знайшла відгуку в колись рідному серці й була приречена на загибель. Я вважаю, Рафалович виявився егоїстом, бездушним політиканом, що став “рабом” обставин, які виявилися більше сильні його “слабкої” душі. Він міркує із приводу Регіни й доходить до висновку: “Що вона йому? Примха, слабість волі, сентиментальний порив… Зустрічаються перехресні тропи на широкому степу та й знову розбігаються… Так буде й з нами”. Прикро, що інтелігентна людина не помітила глибоку драму нещасної жінки

Ціною життя людини Рафалович продовжує свою суспільну роботу із селянами. Маси вже пробуджуються, вони є основною рушійною силою в боротьбі. На жаль, ця проблема є актуальною й у наш час. От чому твір И. Франко відкриває ока на прості істини: одні захопили незлічимі багатства, а інші не мають нічого

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Питання соціальної справедливості в повісті И. Я. Франка “Перехресні тропи”