Піч як образ місця в суспільстві для псевдопатріота (за віршем В. Самійленка “На печі (Українська патріотична дума)”

Художня література – багатогранна і всеохоплююча, бо торкається всіх аспек­тів людського життя. Поетичне слово багато важить, воно є найкоротшою стежи­ною до людських сердець. Особливо це стосується громадянської лірики і, зви­чайно, сатири.

Поезія Володимира Самійленка “На печі” висміює псевдопатріотів, котрі, пе­ребуваючи осторонь політичного і суспільного життя, на словах декларують свою любов до Батьківщини, не зробивши задля неї нічого корисного.

Хоч пролежав я цілий свій вік на печі, Але завше я був патріотом, – За

Вкраїну мою, чи то вдень, чи вночі, Моє серце сповнялось клопотом.

Єдиним виправданням для ура-патріотів, як їм здається, є те, що піч – “не чужа, українська то піч, і думки надиха мені рідні…” А даті – одні лише мрії героя сатиричного твору і порожні слова про історичні та національні цінності.

Для гостроти сприйняття сатиричного твору автор використовує художні при­йоми: сатиричний вірш написаний від першої особи з використанням жанру української думи, підсиливши її значимість словом “патріотична”.

Наші предки колись задля краю свого Труд важкий підіймали на плечі; Я ж умію тепер

боронити його І служити, не злазячи з печі.

Дивовижна властивість політичної сатири в літературі – універсальність. Так, можна прибрати дату написання, додати в дужках підзаголовок – ця поезія буде актуальною і сьогодні. Псевдопатріоти не вивелися і дотепер. Інколи, спостері­гаючи полеміку партійних діячів уже нового тисячоліття, мимоволі дивуєшся, як

Володимир Самійленко ше століття тому міг так влучно описати порожні балачки нинішніх окремих політиків.

Авторові вдалося у невеликому за обсягом вірші показати всю брехливість і недолугість псевдопатріотів, які, не злазячи з печі, намагаються привернути до себе увагу спільноти. Любов до України, як стверджує В. Самійленко, – не по­рожні слова. Цю тезу він довів своїм життям і своєю творчістю. Адже все, про що він” писав, присвячувалось рідній країні, яку любив святою і нездоланною любов’ю. Окремий цикл його поезій має промовисту назву “Україні”. Чітко ви – іначена у поета і роль митця у суспільному житті, як це бачимо у вірші “Не вмре поезія”:

І поки на землі ще є одна сльозинка, Поезія її нащадкам передасть; і поки на землі ще втіха є невинна, Поезія в її ще радощів додасть.

Така громадянська позиція Володимира Самійленка – істинного патріота і вболівальника за долю любої його серцю України. Хотілося б, щоб майстер­ність поетичного слова В. Самійленка, його твори залишилися в історії літера­тури якнайдовше, а от реалії, описані у сатиричних творах, – зникли якнай­швидше.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Піч як образ місця в суспільстві для псевдопатріота (за віршем В. Самійленка “На печі (Українська патріотична дума)”