“Перевертиши” у казках Чуковського
У казці “Дерево^-дерево-чудо-дерево” дитина спочатку довідається, що на дереві повинні рости “листочки й квіточки”, а потім уже 1ИДИТ незвичайне дерево, на якому ростуть “панчохи так черевики, немов яблука”. Перевертиши “живуть” і в інших казках К. И. Чуковського, досить прочитати початок “Тараканища”:
Їхали ведмеді На велосипеді А за ними кіт Задом наперед. А за ним комарики На повітряній кульці А за ними раки На кульгавому собаці…
До малих жанрів у творчості К. И. Чуковського ставляться також загадки, примовки
Загадки
Паровоз Без коліс! От так чудо-паровоз! Не із чи розуму він зійшов – Прямо по морю пішов! Або: Росте вона вниз головою, Не влітку росте, а зимою. Але сонце її припече Заплаче вона й умре Художні
Більше сорока років діти зачитуються казками К. И. Чуковського й секрет його казок закключается не тільки в багатстві змісту, у силі виховного впливу, але й у досконалості художньої форми цих добутків. К. И. Чуковський, говорячи про майстерність Н. А. Некрасова, відзначав його вміння
А слониха, вся тремтячи, Так і села на їжака (“Тараканище”.) И от по горах, по долинах Ведмедик крокує павичем, И блищить у нього за спиною Золотий-золотий, Писаний, Синій-синій Павиний Хвіст (“Топтигин і Лисиця”.) Але от через Нила Горила йде, Горила йде, Крокодила веде (“Бармалей”.)
Створюючи казки, Чуковський був одночасно й своєрідним їхнім ілюстратором. Так, він радив до Казки “Тараканище” дати 28 малюнків, до “Мойдодиру” – 53. К. И. Чуковський був глибоко переконаний у тім, що поет повинен мислити малюнками. Дія казок завжди динамічно, стрімко. Це досягається особливим компонуванням подій, відсутністю довгот. У розвитку сюжету експозиція, як правило, відсутній:
Їхали ведмеді На велосипеді… (“Тараканище”.) Ковдра втекла, Полетіло простирадло… (“Мойдодир”.) “Отчого ти плачеш, Дурний ти Ведмідь?” “Як же мені, Ведмедеві, Не плакати, не ревіти? Бєдний я, нещасний Сирота, Я на світло народився Без хвоста!” (“Топтигин і Лисиця”.)
Часто послідовність оповідання порушується незвичайним поворотом у розвитку сюжету: їдуть ведмеді, комарики, раки – ніщо не передвіщає лиха
Раптом з підворіття Страшний велетень, Рудий і вусатий Та-ра-кан! Тарган, Тарган, Тараканище! Він ричить, і кричить, И вусами ворушить: “Перегодите, не поспішаєте, Я вас миттю проглочу!”
И дія починає відразу “набирати висоту”, зростають драматизм, розжарення боротьби… Потім світла кінцівка: добро перемагає зло, радість, радість… Оскільки, як неодноразово підкреслював К. И. Чуковський, дитина любить рух, боротьбу, дію, природно, особливе значеннєве навантаження у віршованому рядку падає на дієслова. Саме дієслово “рухає” дія:
Отут і мило підскочило И вцепилось у волосся, И юлило, і милило, И кусало, як оса! (“Мойдодир”.) Муха лементом кричить, Надривається, А лиходій мовчить, Посміхається (“Муха-Цокотуха”.) Але от по болотах величезний Іде й реве бегемот, Він іде, він іде по болотах И голосно й грізно реве (“Бармалей”.)
(2 votes, average: 4.50 out of 5)