Переказ трагедії “Смерть Эмпедокла”
У центрі незакінченої п’єси – образ давньогрецького мислителя, державного діяча, поета, врачевателя Эмпедокла, що жив в 483 – 423 р. до н. е. Дія відбувається на батьківщині філософа – у містечку Агригенте на Сицилії
Весталка Пантея тайкома приводить до будинку Эмпедокла свою гостю Розвіваюся, щоб та змогла хоч видали глянути на чудову людину, що відчуває себе богом серед стихій і слагающего божественних пісень. Саме йому зобов’язана Пантея зціленням від важкої хвороби. Вона із захватом розповідає про мудреця, якому ведені всі
Помітивши наближення батька Пантеи – архонта Крития й головного жерця Гермократа, дівчини зникають
Чоловіка зі зловтіхою міркують: здав Эмпедокл, і поделом йому. Занадто багато загордився про себе, відкрив черні божественні таємниці, яким належало залишатися надбанням одних жерців.
Эмпедокл терзається – схоже, гординя загубила його, безсмертні не простили йому спроби стати з ними нарівні, відвернулися від нього. Він почуває себе неспроможним і спустошеним – він підкорив собі природу, опанувавши її таємницями, але після цього видимий світ втратився в його очах краси й чарівності, усе в ньому здається тепер дріб’язковим і невартим уваги. До того ж він так і залишається незрозумілим співвітчизниками, хоч ті йому й поклоняються. Йому так і не вдалося підняти їх на висоту своєї думки
Учень Павсаний намагається підбадьорити Эмпедокла – той просто утомився, про яку життєву поразку може йти мовлення, адже саме він вдихнув у державу зміст і розум. Але Эмпедокл безутішний
Гермократ і Критий приводять жителів Агригента глянути на повалений кумир і його страждання. Філософ вступає в суперечку з Гермократом, обвинувачуючи його й всю жрецьку братії в лицемірстві й фальші. Народу незрозумілі многоумние мовлення, агригентяне усе більше відмінюються до того, що в Эмпедокла скаламутився розум. А отут ще Гермократ повторює про ниспосланном на зухвалого заколотника прокльоні богів і небезпеки подальшого спілкування з тим, кого відкинули безсмертні. Эмпедокла прирікають на вигнання з рідного міста. На прощання філософ розмовляє із Критием, він радить архонтові переїхати жити в інше місце, якщо йому дорога дочка, – вона божественно прекрасна, сама досконалість і зачахне Вагригенте.
Залишаючи отчий дах, Эмпедокл відпускає на волю рабів, караючи їм прихопити те, що їм сподобається в будинку, і постаратися більше не попадати в неволю. Обурена дивовижною несправедливістю співгромадян стосовно Эмпедоклу, Пантея приходить попрощатися з філософом, але вже не застає його.
Эмпедокл і Павсаний, переборовши гірські тропи, просяться на нічліг у селянську хатину, але хазяїн насторожено зустрічає подорожан, а довідавшись, хто вони, із прокльонами проганяє ладь. Павсаний пригноблений, а Эмпедокл утішає юнака. Він уже вирішив для себе: вихід з духовної кризи, що заволоділо їм, полягає в тім, щоб вернутися до “батька-ефіру” і розчинитися вприроде.
Раскаявшиеся агригентяне, наздогнавши вигнанця, марне пропонують Эмпедоклу пошана й царський престол. Філософ непохитний: після глузувань, що випали на його частку, і гонінь він відринув суспільство людей і не має наміру приносити їм у жертву свою душу й переконання. Гнів народу звертається на головного жерця, що позбавив їх покровтельства посланника богів, а всі тому, що він не бажав зносити чужої переваги. Эмпедокл благає припинити суперечки й лайка. Він призиває співгромадян до світлої співдружності на поприще праці й пізнання миру, до творення нових форм суспільного устрою. Йому ж призначено повернутися в лоно природи й смертю своєї затвердити початок нового народження
Эмпедокл прощається з Павсанием, він пишається тим, що виховав гідного учня, у якому бачить свого спадкоємця. Залишившись один, він кидається у вогнедишний кратер Етни, щоб згоріти в його пломені
Довідавшись від Павсания про те, що трапилося,, Пантея вражене: безстрашний і воістину велична людина, власною волею подібний кінець, що обрав для себе
(1 votes, average: 5.00 out of 5)