Переказ сцени “Вальпургиевой ночі” у драмі “Фауст”

Сцена “Вальпургиевой ночі” починається з поступового сходження Фауста, Мефистофеля й Блукаючого вогника на гору Брокен, де збираються на свій шабаш відьми, чаклуни, всі диявольські сили

Спочатку Гете мав намір показати, як його герої добираються до вершини Брокена, де перебуває сам Сатана, що керує своїми підданими. Хоча Гете написав цей епізод шабашачи, в остаточний варіант він його не включив. Він повинен був перебувати приблизно посередині нинішнього тексту “Вальпургиевой ночі”. Рукопис епізоду збереглася. У ньому зображується, як Сатана влаштовує огляд своєї нечестивої пастви й повчає її на свій бесівський лад розуму-розуму. Ця опущена сцена приводиться в перекладі Н. Холодковского (з маленькими виправленнями):

Сатана Козла всі правее. Усе кози – левее! Нехай ці смердять, А ті обоняют! Козла, ще гаже,- У вас, кози, звичайно, Бідували б вічно! Дна дивовижні дарунка Вам милі завжди: Блискуче злата И більша… Одне “рє дає нам. Все тоне в іншій; Хто обоє має, Обрав шлях благий

Голос

Що мовив владика? Коштую я далече, Неясно я чую Премудрі мовлення; Темно мені ученье, Не міг я схеатитъ Природи й життя Священну нитку

Сатана (звертаючись ліворуч)

Два чудові дарунки Вам щастя дають; Блискуче злато И міцний… Про жінки? Злато Любите понад тер, Але більше, ніж злато Цінуєте ви…

Голос

Коштую я далече И слух навостряю;

Але все-таки з мовлення Я багато втрачаю Хто ясно мені скаже, Допоможе схопити Природи й життя Чудесну нитку!

Мефистофель (До молоденької дівчини.)

Навіщо, крихітка, ти так плачеш там? Не місце тут, на святі, сльозам Тебе штовхають? У тисняві занадто тісно?

Дівчина

Ах, немає! Владика щось цікаво Про золото, о… о… Сказав, і радість бачу я скрізь. Зрозуміла, вірно, дорослим лише бесіда?

Мефистофель

Ну, перестань, дитя моє, ридати: Коли ти хочеш сатану нарікати, Пошар у штанах ти в сусіда

Сатана (Прямо перед собою.)

Ви, дівчини, стали Саме посередині От кращий засіб, Щоб щастю допомогти

Читач, звичайно, сам догадався, чому Гете не включив цю сцену в остаточний текст. Хоча, як ми пам’ятаємо, навіть Шлллер допускав брутальності в “Фаустові”, ця сцена, треба думати, самому Гете здалася переважаючу міру эстетически припустимого. Але як він міг взагалі написати її, запитають інший читач. Відповідь напрошується такий. Гете завжди й у всьому був ширше, ніж звичайно припускають. Він не боявся непристойностей, і мовленнях Мефистофеля вони зустрічаються не раз. У вустах цього циніка вони доречні. Непристойності “Вальпургиевой ночі” – аж ніяк не гра нездорової уяви поета. Вони кореняться в традиціях народу. Це один із проявів того, що М. Бахтин визначив як народну сме-ховую культуру, цля якої досить характерно гумористичне обігравання людського “низу”. Гете був добре знаком із цією традицією, у селянському середовищі, у ярмаркових розвагах городян. Підкреслений антиестетизм наведеного епізоду був логічним завершенням “варварських” елементів “Фауста”. Навряд чи читач поскаржиться на те, що поет відмовився включити цей епізод у добуток. Але ненецікаво знати, що а процесі Творчості думка Гете прийняла такий напрямок, що тільки на перший погляд може здатися несподіваним. На хрестоматійного Гете це несхоже, справжньому Гете була доступна й така гра фантазії


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Переказ сцени “Вальпургиевой ночі” у драмі “Фауст”

Categories: Скорочені твори

Links