Переказ оповідання Тхір і Калинич Тургенєва І. С


План переказу 1. Орловські й калузькі мужики. 2. У садибі Тхора. 3. Знайомство з Калиничем. 4. Порівняльна характеристика Тхора й Калинича.

Переказ Оповідання ведеться від імені оповідача-мисливця “Кому траплялося з Волховского повіту перебиратися в Жиздринский, того, імовірно, вражала різка різниця між породою людей в Орловській губернії й калузькій породі. Орловський мужик невеликий ростом, сутулуватий, похмурий, дивиться исподлобья, живе в поганих осикових избенках, ходить на панщину, торгівлею не займається, їсть погано, носить постоли; калузький оброчний мужик живе в просторих соснових хатах, високий на зріст, дивиться сміло й весело, особою чистий і білий, торгує маслом і дьогтем і по святах ходить у чоботах. …Орловське село звичайно розташоване серед розораних полів, біля яру, абияк перетвореного в брудний ставок…

Деревця на версту навкруги не побачиш; хата ліпиться до хати, дахи закидані гнилою соломою… Калузьке село, навпроти, большею частиною оточені лісом; хати коштують вольней і прямей, криті тесом… ” Один раз у Жиздринском повіті оповідач познайомився з калузьким дрібним поміщиком Полутикиним.

Поміщик запросив його переночувати. По дорозі вони зайшли до Тхора, його мужикові. Садиба Тхора стояла на розчищеній галявині посередині лісу. Їх зустрів хлопець років двадцяти – Федір.

Він сказав їм, що Тхір виїхав


у місто, і запропонував закласти візок. У хаті все сіяло чистотою й порядком Випивши квасу й закусивши солоними огірками й пшеничним хлібом, вийшли з будинку, віз уже чекав їх. Кучерями сидів хлопчик років п’ятнадцяти, а навколо стояли шість молодих велетнів, дуже схожих один на одного – “всі діти Тхора”. Пізніше Полутикин розповів, чому Тхір живе окремо від інших мужиків: “Років двадцять п’ять тому назад хата в нього зГорела; прийшов він до мого покійного панотця й говорить: дозвольте мені оселитися у вас у лісі на болоті. Я вам стану оброк платити…

” Одержавши дозвіл, він оселився на болоті, згодом розбагатів Йому не раз пропонували відкупитися, але він говорив: “Грошей немає”. Наступного дня Полутикин зі своїм гостем знову відправилися на полювання. Проїжджаючи через село, зупинилися в низенької хати Калинича й покликали його.

Це була людина років сорока, високого зросту, з добродушною смаглявою особою, веселої, лагідної вдачі. Він щодня ходив зі своїм паном на полювання, носив його сумки, діставав води, набирав суниці, улаштовував курені, бігав за дрожками. Він стежив за своїм паном, як за дитиною.

Опівдні привів їх Калинич на свою пасіку, уклав відпочивати в хату, обвішану пучками сухих запашних трав Небагато поспавши, вони знову відправилися бродити до вечора. Полутикин розповів, що Калинич добрий мужик, але господарство в порядку містити не може. Наступного дня оповідач на полювання поїхав один і до вечора загорнув до Тхора.

Його зустрів старий, лисий, низенького росту, плечистий і щільний – сам Тхір. Склад його особи нагадував Сократа. Увійшли в хату, завели розмова Тхір, здавалося, почував своє достоїнство. Оповідач подумав про Хор: “Міцний ти на мову й людина собі на розумі”. На зорі Федя розбудив оповідача.

Тхір запросив його пити чай. Розповів про дітей: усе женилися, крім Федора й маленького Васька, і живуть разом сотцом. Отут прийшов Калинич із пучком польової суниці для свого друга Тхора. Наступні три дні автор провів у Тхора й спостерігав за друзями. “Тхір була людина позитивний, практичний, адміністративна голова, раціоналіст.

Калинич, навпроти, належав до числа ідеалістів, романтиків… ” Тхір мав велике сімейство, а в Калинича була колись дружина, що він боявся, а дітей не було Тхір говорив мало, розуміючи про себе, Калинич пояснювався з жаром… Він був обдарований перевагами: заговорював кров, переляк, сказ, рука в нього була легка… Калинич стояв ближче до природи; Тхір же – до людей, до суспільства.

Тхір багато бачив, багато знав і розповідав мисливцеві про життя у своєму селі. Коли оповідач розповідав про свої закордонні поїздки, Тхора цікавили справи адміністративні, а Калинича – опис природи, гір, водоспадів, незвичайних будинків. Оповідач робить висновок про особливості російської людини: “Що добре – те йому й подобається, що розумно – того йому й подавай, а звідки воно йде – йому однаково”. Від Тхора оповідач “уперше почув просте розумне мовлення російського мужика”. Пізнання Тхора були великі, але читати він не вмів, на відміну від Калинича, і був повний забобонів і упереджень.

Особливо цікаві були суперечки про г-не Полутикине. Тхір бачив його наскрізь, а Калинич благоговів перед ним. Калинич досить приємно співав і грав на балалайці… Жаль було розставатися зі старими, але на четвертий день за мисливцем надіслав людей Полутикин, і він виїхав



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Переказ оповідання Тхір і Калинич Тургенєва І. С

Categories: Шкільні твори

Links