Переказ оповідання Ганна на шиї Чехова А. П

План переказу 1. Ганна з розрахунку виходить заміж за Модеста Олексійовича. 2. Ганна почуває себе обманутої: вона не розпоряджається грошима чоловіка. 3. Чоловік хоче за допомогою Ганни домогтися підвищення по службі. 4. Ганна почуває себе вільної: на балі вона мала успіх у чоловіків. 5. Чоловік одержує підвищення по службі, Ганна – волю й “блискучу” життя.

Свою сім’ю вона кидає в убогості. Переказ Частина І Після вінчання гостям не запропонували навіть легкої закуски. Молоді випили по келиху; переодяглися й поїхали на вокзал. Ганна (дівчина вісімнадцяти років, дуже гарна) і Модест Олексійович (чиновник п’ятдесятьох двох років, “середнього росту, досить повний, пухкий, дуже ситий, з довгими бакенами й без вусів, і його голений, круглий, різко обкреслений підборіддя походило на п’яту”) після весілля поїхали в монастир на богомілля. Цим чоловік хотів показати, що “і в шлюбі він віддає перше місце релігії й моральності”.

На пероні всі їх проводжали Батько, як завжди, був п’яний, усе намагався щось сказати Ганні, “у нього була жалюгідна, добра, винувата особа”, а її брати-гімназисти “смикали його позаду за фрак і шепотіли сконфужено: “Папочка, не треба…”” У купі Модест Олексійович сказав, посміхаючись: “Коли Косороте одержав орден святої Ганни другого ступеня й прийшов дякувати, то його сіятельство виразився так: “Виходить, у вас тепер три Ганна: одна в петлиці; дві на шиї”. Сподіваюся, коли я одержу Ганну, той його сіятельство не буде мати приводу сказати мені те ж саме”. У Косоротова була сварлива й легковажна дружина. Ганна теж посміхалася, боячись, що він поцілує її “своїми повними, вологими губами”, “їй було й страшно, і паскудно”.

Вона згадала, як болісно було вінчання, їй здавалося, що всі дивилися на неї сумно. “Ще ранком вона була в захваті, що всі так добре влаштувалося”, а тепер “почувала себе винуват, обманутої й смішний”: вийшла за богатого, а грошей у неї не було, батько й брати голодують… “Коли вмерла мати, батько, Петро Леонтьич, учитель краснопису й малювання, запив, наступив нестаток, батька тягали до світового, приходив судовий пристав описувати меблі”. Вона штопала панчохи братам, ходила на ринок, їй здавалося, що все світло бачить її дешевий капелюшок…

” Поїзд зупинився на полустанку. За платформою чувся військовий оркестр, на платформі гуляли дачники Побачивши знайомих, Аня забула й про матір, і про весілля. Вона весело сміялася, демонструвала своє вбрання, кокетувала з Артиновим, відомим донжуаном. Коли поїзд рушив, вона відчула, що “буде щаслива неодмінно, незважаючи ні на що”. Повернувшись, молоді жили на казенній квартирі.

Модест Олексійович був скупий і не допомагав її батькові й братам, але любив багато говорити про призначення, про нагороди, повчав Ганну Вона боялася навіть є при ньому, ходила до своїм. Тепер, коли вона стала добре одягатися, її сім’я часом почувала себе сконфужено, начебто засуджувала її не за шлюб не по любові, а за “шарудливе плаття, браслетки”, “але все-таки любили її як і раніше й ще не звикли обідати без її”. Батько всі так само пив.

Аня робила все, що хотів чоловік, і зллилася на себе за те, що він обдурив її. Виходила вона за нього тільки через гроші, а грошей тепер було навіть менше. Чоловік дав батькові грошей у борг лише раз, та й то із принизливими моралями. Частина ІІ Настала зима, прийшов час щорічного зимового балу. Модест Олексійович все-таки вирішив купити Ганні на плаття сто рублів.

Щодо свого зовнішнього вигляду вона порадилася тільки з батьком і “постаралася уявити собі, як би одяглася на бал її мати. Її покійна мати сама одягалася завжди по останній моді й з радістю возилася з Анею, одягаючи її добірно, як ляльку”. Вона ж навчила неї говорити французькою мовою, превосходно танцювати мазурку. “Аня так само, як і мати, уміла щулити ока, приймати гарні пози, дивитися сумно й загадково”.

Побачивши свою молоду дружину у всій пишноті, Модест Олексійович самовдоволено сказав: “Я тебе ощасливив, а сьогодні ти можеш ощасливити мене. Прошу тебе, представся дружині його сіятельства, через неї я можу одержати місце старшого доповідача!” На балі Ганна почувала себе прекрасно.

Коли вона побачила себе в дзеркалі, “освітлену безліччю вогнів, то в душі її прокинулася радість і передчуття щастя…” Вона йшла горда, самовпевнена, почуваючи себе багатою й вільної, не дівчинкою, а дамою. Їй навіть здавалося, що її старий чоловік надавав їй таємничості. Вона танцювала жагуче, із захопленням, розуміючи, що має успіх у чоловіків. Раптом музика стихла, ряди гостей розступилися, і прямо до неї підійшов його сіятельство: “Я накажу посадити вашого чоловіка на гауптвахту за те, що він дотепер приховував від нас такий скарб.

Моя дружина чекає вас із нетерпінням”. І вона стала допомагати його дружині на благодійному базарі, усім посміхалася, розуміючи, що створено винятково для цього блискучого життя з танцями й шанувальниками Коли вона побачила неабияк п’яним свого батька, “їй було вже соромно, що в неї такий бедний, такий звичайний батько”. На наступному послу балу день спочатку до неї приїхав Ар-Тинів, потім його сіятельство.

З того моменту Аня вже не обідала зі своєю нещасною сім’єю, ходила до них рідко. Вона розважалася з Артиновим, їздила на пікніки, на полювання, “верталася додому щодня над ранок… ” Модест Алексеич “перед нею стояв тепер з тим же запобігливим, солодким, холопски-шанобливим вираженням, яке вона звикла бачити в нього в присутності сильних і знатних”. Тепер вона говорила з ним презирливо й не боялася вимагати в нього грошей. На Великдень Модест Алексеич одержав Ганну другого ступеня.

Його сіятельство сказав: “Виходить, у вас тепер три Ганна – одна в петлиці, дві на шиї… “

Переказ оповідання Ганна на шиї Чехова А. П