“Перед тобою синіють без границі” (по творчості А. А. Блоку)
Поетичні традиції XX століття дзеркально відбилися в лірику А. Блоку. Він “запозичив” образи, ідеї в улюблених їм поетів-класиків – у Пушкіна, Лермонтова. А. А. Блок, безперечно, – перший лірик свого часу. Поет увійшов у літературу як співак Прекрасної Дами. Дивне одкровення юної душі – вищий зліт, озаренность, романтичний порив, томління, передчуття, захват, щиросердечна чистота – це ранній А. А. Блок
Блок уперше в житті випробував любов до жінки, і це виявилося потужним стимулом творчого росту. Разом з тим зустріч із Садовской
Цей ідеальний образ, цілком неземн і відвернений, створювався на грунті цілком земних і реальних вражень, одержуваних, з одного боку, від підходящі до кінця роману із Садовской, з іншого боку – від знайомства з Менделєєвій. Виниклий раніше в його творчості образ неземної подруги, царівни, під впливом враження, зробленого на поета Любов’ю Дмитрівною, оформився й зміцнився як образ Прекрасної Дами, Відбулося відкриття нової великої Теми, що вплинуло на творчість багатьох поетів початку століття. “Вірші про Прекрасну Даму” – явище, що коштує особняком у російської поезії. Уже сама назва коштує поза традицією: Культу Прекрасної Дами наша поезія не знала. Культ творить сам поет. Це високе, вірне, лицарське служіння юнака-поета своїй мрії про неземну любов, беззавітне замилування тієї, хто здається йому вищим втіленням земної досконалості, царицею миру. Вічною Жіночністю. Кожна зустріч із нею – подія, що має глибокий зміст, за ним – таємниця
Передчуваю Тебе. Року проходять мимо Все у вигляді одному передчуваю Тебе. Весь обрій у вогні – і ясний нестерпно, И мовчачи чекаю, – тужачи й люблячи.
Назва “Вірші про Прекрасну Даму” – чужорідне, романське, але Блок не поселяє ту, котрої поклоняється, у середньовічні замки. Та, котрої імені ні, є йому серед росіян полів і лугів, серед таємничої й прекрасної природи, що розстеляється за порогом шахматовского будинку: російська лірика нерозривна з російською природою. Прекрасна Дама – не тільки символ єдності й гармонії. Вона володіє таємницею життєвої рівноваги, схованої від живучих на землі. Образ Цариці створювався на основі реальних земних вражень; це був шлях, “знизу” “нагору”, від “земного” до “неземного”. Замкнутий усередині свого “я”, ліричний герой Блоку жадає звільнення, світла, волі, – і цю свою спрагу сполучає з виглядом “улюбленої”, “цариці”, що призначено відкрити йому шлях “з мороку до світла”. Багато чого в юнацькій ліриці Блоку умовно й традиційно. Але основна колізія знайдена відразу, виражена чітко й не залежить від традиції. В “Віршах про Прекрасну Даму” вона ускладнюється, образ “холодної богині” здобуває риси Прекрасної Дами. Ролі в “Віршах…” розподілені точно й виразно: “вона” – “цариця чистоти”, “він” – “раб”, що підносить хвалу:
Перед Тобою синіють без границі Моря, полючи, і гори, і лісу… А тут, унизу, у пилу, в уничиженьи… Безвісний раб, виконаний вдохновенья, Тебе співає. Його не знаєш Ти…
Поет виявляється не тільки героєм ліричного циклу, “лицарем” Прекрасної Дами, але й головною особою сценічного “дійства”. Таємниче проникнення в сутність миру й світобудови, чим і була для Блоку любов, дробиться у віршах циклу на безліч маленьких сцен, дій, що становлять одне велике “оповідання”. Внутрішньою динамікою володіє центральний образ циклу – образ Прекрасної Дами. Він проробляє у своїй еволюції складний шлях видозмін: земний вигляд Л. Д. Менделєєвій викликає в пам’яті асоціації з “героїнею” юнацьких віршів, чий образ у свою чергу розростається в образ Прекрасної Дами, але вже в з’єднанні з поданням про живу людину
В “Віршах…” ліричний герой був уведений як характер людини, що перебуває у владі “злих законів часу”. Над людиною як би тяжіє “проклін часу”, що і робить його осередком світових процесів. На тлі серед “знаків” – заходів, зір, туманів відбувається містичне явище тієї, чиє ім’я пишеться поетом з великої букви. У неї безліч імен: Західна Таємнича Діва, Дочка Світла, Володарка Вселеної, Дочка Блаженної країни, Вічна Любов, Охоронниця Діва, Велична Вічна Дружина, Російська Венера. Вона – Незворушна, Тиха, Ясна, Співуча, Далека, Світла, Ласкава, Свята. Співак Прекрасної Дами творить свій ідеал у невимірному розриві мрії з дійсністю. І як ні вневременна Прекрасна Дама, а дійсність вторгається й у цей ізольований мир мрії, порушуючи гармонію. Десь таїться поки ще неясне відчуття неблагополуччя у великому світі й у душі поета. Мені страшно з Тобою зустрічатися
Страшнее Тебе не зустрічати… А хмуре небо низько – Покрило й самий храм. Я знаю: Ти тут. Ти близько. Тебе тут немає. Ти – там.
Однак образ Прекрасної Дами тьмянів, роздвоювався. Починалася страшна, ніким не зжита трагедія душі. Прекрасна Дама покинула Блоку – назавжди Вона відійшла “у поля без вороття”. Єдина спрямованість творчості – гімни тієї, всеціла заглибленість у мрію – зникла, мир стає різноманітний. Мир тривожний, страшний, але й манливий. Ти – уже з маленької букви. Тут дороговказним вогником мерехтів удалині той образ, що так яскраво й ніжно світил. А. Блок – володар душ читацьких поколінь XX століття. Його творчість становить найважливішу главу у всій історії любовної поезії. Поет є уособленням многозвучного, багатоколірного й прекрасного миру любові й ніжності
(1 votes, average: 5.00 out of 5)