“Пейзажі душі” поезії Верлена (за поезією “Так тихо серце плаче…”)

ІЗ ПОЕЗІЇ ФРАНЦУЗЬКОГО СИМВОЛІЗМУ. СИМВОЛІЗМ ЯК ЛІТЕРАТУРНИЙ НАПРЯМ ОСТАННЬОЇ ТРЕТИНИ XIX – ПОЧАТКУ XX СТ. ОСНОВНІ ЕСТЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ ТА ПОЕТИЧНЕ НОВАТОРСТВО СИМВОЛІСТІВ

П. ВЕРЛЕН, А. РЕМБО

“Пейзажі душі” поезії Верлена (за поезією “Так тихо серце плаче…”)

Лірика Верлена сугестивна. Поет насамперед цікавився духовною сферою людини, намагаючись передати емоції та почуття з усіма їх відтінками. Світом “найтонших і найвиразніших душевних вібрацій” називав верленівську поезію український перекладач його творів Г. Кочур.

Використовуючи набутки своїх попередників, Верлен прагнув передусім розширення сугестивного значення слова. Одним зі своїх мистецьких принципів поет назвав використання принципу синестезії.

Синестезія (одночасне відчуття) – художній прийом, поєднання в одному тропі різних, іноді далеких асоціацій. Випливає із природної властивості людини переживати водночас враження, одержані від кількох органів чуття, що зумовлює синтез кількох відчуттів.

У поезії Вердена це виявилося, зокрема, у створенні так званих “пейзажів душі”.

Створюючи такий “пейзаж”, Верлен зображує символи, які одночасно пов’язані як зі станом душі людини, так і зі станом природи. Одним із найвідоміших віршів, який може стати ілюстрацією до цього, є поезія “Так тихо серце плаче…”.

Так тихо серце плаче,

Як дощ шумить над містом.

Нема причин неначе,

А серце ревно плаче!

У творі плаче природа і людське серце. Цей сум природи і людини передається за допомогою одного образу-символу – дощу. Настрій суму, для якого “нема причин неначе”, навіюється дощем: він сумом проникає в душу поета.

О, ніжно як шумить

Дощ по дахах, по листю!

У цю тужливу мить

Як солодко шумить!

Поет любив зображувати дощ, вечірні сутінки і тумани. Речі і явища життя ставали важливими для Верлена лише тоді, коли вони створювали певний настрій. Тоді ці речі одухотворювалися і ставали чинниками, які створювали пейзаж душі. У вірші немає подій, дійовими особами яких є люди. У вірші діє одухотворена природа: вона навіює настрій ліричного героя – тугу, почуття самотності, журби, нестерпного суму.

Символічне уособлення цих почуттів – дощ – ніжно шумить. Для плачу, начебто, немає причин. Розмірковуючи про свої почуття, ліричний герой усвідомлює, що найтяжчим і нестерпним є, напевне, сум “Без гніву, без любові, Без ревнощів, без дум”.

Верлен своєю поезією показав нові можливості для розкриття засобів відтворення найтонших психологічних переживань. І в цьому полягає значення його поетичної творчості.

“Пейзажі душі” поезії Верлена (за поезією “Так тихо серце плаче…”)