Паризькі картини – ЗБІРКА “КВІТИ ЗЛА” – ШАРЛЬ БОДЛЕР


ШАРЛЬ БОДЛЕР (1821-1867)

ЗБІРКА “КВІТИ ЗЛА”

Паризькі картини

Хоча самозосередження – улюблений стан бодлерівського героя, він не байдужий до картин, які оточують його в повсякденному житті. Бодлер – поет міста. Настрої циклу “Паризькі картини” неначе подібні до “настроїв” доби: світанок – сподівання на краще, вечір, сутінки – утрата цих сподівань: 4

Прокинувшись, з чуттям нудоти

Я вздрів житло своє страшне,

І в душу прокляті гризоти

Вп’ялися, ранячи мене.

Жалобний маятник, як досі,

Видзвонював несхибний хід,

І небо сутінню лилося

На зболений, закутий світ.

“Паризький сон”. Переклад М. Москаленка

Як майстер сугестії (латин, suggestio – натяк, навіювання) Бодлер доречно використовує ці “відповідності”. Вечірні сутінки змінюються передранковими:

Світанок, вбравшися в рожеве і зелене,

Виходив повагом на набережні Сени,

І трудівник-Париж свої знаряддя брав

Та очі протирав, вертаючись до справ.

“Передранковий смерк”. Переклад М. Москаленка

Персонажі цього розділу – звичайні мешканці великого міста. У кожного з них своя особлива історія чи таємниця, яку намагається розгадати ліричний герой. Особливо зворушливо поет розповідає нам про старих жінок, яких він часто зустрічає на паризьких вулицях:

Були краснішими колись оці страхіття

Від


чистих Епонін і від Лаїс палких.

Тепер вони старі, потворні, лихом биті,

Лиш душу зберегли. Отож, любімо їх!

“Старі жінки”. Переклад М. Москаленка

Це звичайні жінки, у житті яких не було нічого яскравого й незвичного: одна провела свою молодість у притоні, інша колись була маловідомою акторкою, чиє ім’я пам’ятав лише суфлер, або циркачкою, що потішала публіку в парку Тіволі. Проте “найбільше милі” ті, які “добути мед з печалі спромоглись” (порівняйте бодлерівський принцип “добування добра зі зла”), у яких у житті не було навіть таких невеличких радостей:

Одна – мордована стражданням батьківщини,

А з другої – як міг, знущався чоловік,

Ще інша згадує про хресний шлях дитини,

Солоних їхніх сліз не висохне потік!

“Старі жінки”. Переклад М. Москаленка

Однак біди їх не зломили: вони зберегли свою душу, їхні очі ще “до світла всміхнені, божисто осяйні”, а їхній останній шлях, здається, веде до колиски – так схожі вони в останні свої дні на дітлахів1. Ці старі жінки на метушливих вулицях великого міста зворушують:

О рідні! Зболені! Страшні! Куди

Йдете ви? Прощаймося.

Ще день – і де, в краю якім

Ви будете, вісімдесятилітні Єви,

Господнім пазурем позначені жахним?

1 Цей Бодлерів прийом дивно нагадує барокову метафорику. Так, у П. Кальдерона поняття “колиска” і “труна” дуже часто трапляються як суміжні. Та й образ старих відповідає химерній бароковій антитетичності, досить згадати відомий сонет Кальдерона “Ті, що були веселістю й красою…”.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Паризькі картини – ЗБІРКА “КВІТИ ЗЛА” – ШАРЛЬ БОДЛЕР

Categories: Твори з зарубіжної літератури

Links