Пантелеймон Куліш і Тарас Шевченко

“Із сотні українців, може, один пам’ятає славу прадідів, занехаявши їхні звичаї і обряди, не вивчаючи своєї історії. А це національна зрада…” – писав Пантелеймон Куліш.

Погляди Куліша та Шевченка не завжди збігались. Але й Куліш, і Шевченко мали спільну мету, спільну мрію. Вони хотіли бачиш Україну незалежною політично та духовно, український народ – щасливим і національно свідомим, а українську культуру – самобутньою. Шевченко був категоричним та непримиренним до царату, до зневаги, яку висловлювали стосовно України. Куліш був більш толерантним, його дещо лякали полум’яні виступи Шевченка проти існуючого режиму. Але особиста позиція кожного з цих видатних діячів зумовлена передусім їхнім життєвим шляхом. Нам відомо, що Шевченко до 24 років був кріпаком, а Куліш народився у вільній козацькій родині, мав змогу вчитися та розвиватися. Шевченко пережив на класному досвіді знущання панів, тяжку працю та безправ’я, принизливе ставлення деяких петербурзьких діячів до його минулого. Усе це глибоко ранило Кобзаря, ці душевні рани не загоїлися до самої смерті Шевченка.

Пантелеймон Куліш і Тарас Шевченко були членами Кирило-Мефодіївського братства, а за свою творчість були засуджені Миколою на заслання з майже однаковими вироками. “Запретить писать и сослать на службу в Вологду”, – такий вирок винесли Кулішеві. Але

ні Куліша, ні Шевченка не зламало заслання та гоніння. Вражаючи нас своєю прямотою та сміливістю, кожен по-своєму, згідно зі своєю вдачею та поглядами, не припиняв ні на мить боротися за долю народу.

Відомо, що Шевченко спілкувався з Кулішем, був боярином у нього на весіллі, глибоко шанував творчу діяльність Куліша. Тарас Шевченко оцінив і “Чорну раду”. Ось що він пише Кулішеві про його роман: “Спасибі тобі, милий друже мій великий, за твої подарунки і особливо – за “Чорну раду”. Я вже її двічі прочитав, прочитаю і третій раз і все-таки не скажу більш нічого, як спасибі”.

Безумовно, Пантелеймон Куліш не був однозначною постаттю. Він часом, імінював свої творчі та громадянські погляди, але це було пошуком власної думки, свого життєвого шляху, власної долі. Після руйнівного Емського указу 1976 року Куліш у книзі “Хуторская философия” писав про російський та український народи: “Два народа, родственные по происхождению, но противоположные по идеалам”.

Мені було дуже приємно дізнатися, що Шевченко та Куліш глибоко цінували і поважали один одного. На мою думку, це ще раз підкреслює неоціненну силу духу обох митців. А їхнє вміння об’єднатися навколо спільної мети задля користі Батьківщини, як і їхня творчість, зіслуговує на глибоку повагу та захоплення нащадків.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Пантелеймон Куліш і Тарас Шевченко

Categories: Нові твори

Links