Панас Мирний (1849-1920). Теперішнє ім’я – Панас Якович Рудченко

Панас Мирний народився 13 травня 1849 року в сім’ї бухгалтера повітового сховища в Миргороді на Полтавщині. У сім’ї дотримувалися патріархальних звичаїв, господарювали, багато працювали, не пишалися селянами, домашньою челяддю, не обгороджували від них своїх дітей. Учився майбутній письменник у початкових школах Миргорода й Гадяча, за старанність і відмінні успіхи щороку нагороджувався “похвальними листами”.

В 1862 році Панас закінчив Гадячское повітове училище. З 1863 року почав служити в канцеляріях Гадяча, Прилук, Миргорода. У вільне від служби час захоплювався літературою, усною народною творчістю. В 1869 -1879 роках його брат Іван Билик друкує частина зібраних Панасом фольклорних добутків у збірниках “Народні Казки “. В 1871 році Панас переселився в Полтаву, працював у губернській скарбниці; писав вірші, прозаїчні добутки, у наступному році надрукував свій перший вірш ” Україна ” у журналі “Правда” за підписом Панас Мирний. У цьому ж журналі опубліковане його перше прозаїчне твір-оповідання “Лихий попутав”. Письменник починає роботу над романом ” Хіба ревуть воли, як ясла повні?”. Протягом 1870-1880 років Панас Мирний створив цикл добутків під загальною назвою “Як ведеться, так і живеться”. В 1874-1885 роках надрукував оповідання, повісті, романи: “П’яниця”, “Лихі люди”, “Повія”, “Лови”, “Морозенко”,

драму “Лимеривна”. Робота над романом “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” була закінчена й прислана до друку в 1875 році. У Петербурзі почали друкувати добуток, але робота припинилася, тому що вийшов указ, відповідно до якого заборонялося видання книг українською мовою. Прогресивні суспільні діячі України не могли дати вмерти найбільшому добутку часу. Тому вперше роман був надрукований Драгомановим у Женеві в 1880 році, але відразу потрапив у список заборонених видань і попадав до читачів у Росії таємно, як підпільна Література. Уперше легально роман був опублікований в 1903 році в журналі “Київська старовина”.

Реформа XIX сторіччя скасувала кріпосництво. Законодавчим актами кріпакам надавалися права купівлі-продажу нерухомого майна, ведення торгівлі, вільного заняття ремеслом, права на вільний шлюб, рішення всіх родинних справ без дозволу поміщика. Але ці права надавалися тільки після переходу на викуп, після введення уставних грамот, які становили самі землевласники-поміщики, а затверджували й уводили в дію світові посередники, які призначалися теж з поміщиків. Для складанні уставних грамот надавався дворічний строк (а часто був і більшим), під час якого селяни залишалися тими ж кріпаками, тільки офіційно називалися тимчасово зобов’язаними. Після введення уставних грамот поміщицькі поля залишалися в панській власності а тій землі, якою користувалися кріпаки, продавалася їм примусово. Поміщик мав повне право поміняти землю кріпаком – кращу на гіршу. Добродії забрали собі такі життєво необхідні для села вгіддя, як лугу, випаси, ліси, водопої, щоб поставити юридично вільних селян в економічну залежність.

Композиція роману “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”, його сюжет, підпорядковані головному завданню – розкрити соціально-психологічні мотиви протесту селянства, зокрема Чипки, показати причини того, чому розумна, енергійна й здатна людина стає на шлях розбою. Роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” мав ще й іншу авторську назву – “Пропаща сила”. А авторській ідеї був “…ключ до розуміння й художнього задуму взагалі й зокрема центрального персонажа добутку, що письменником зображується у всій суперечливості характеру, у всій складності його бентежної долі. У ній – роздуму художника про нереалізований, “пропащій силі” людини, що, народившись, було для справ, можливо, значн і прекрасних, так і не розкрилася у своїх потенційних якостях і можливостях”,- відзначав О. Гончар.

Наскрізним образом роману “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” є образ Чипки. При всій індивідуальній своєрідності, винятковості – це один із самих типових образів української дожовтневої літератури. У його створенні найбільше повно розкрився величезний літературний талант Панаса Мирного. Кожний епізод життя Чипки, риска характеру, портретний штрих допомагають краще представити цієї сильної, розумної й талановитої людини, що міг би принести багато користі людям, а силою соціальних обставин став розбійником-каторжником. Таким є Чипка. Розумний від природи, кмітливий, працьовитий, він гостро переживає соціальну несправедливість. У його житті зустрічалося небагато гарних людей: баба Оришка, дід і Галя. Його більше кривдили: батько кинув, землю відібрали, вигнали із земства, навіть мати в дитинстві лаяла й била, зриваючи злість за своє невдале заміжжя, важку роботу й бідність.

Тому з дитинства Чипка прагнув до помсти..И один раз ставши на шлях злодійства, розбою, пияцтва, Чипка вже не зміг від нього відмовитися. Були в його життя й світлі моменти – знайомство й одруження з Галею, господарювання на землі. Дружина й мати своєю любов’ю якийсь час утримували Чипку від темних справ. Але нові несправедливості й друзі підштовхнули його до остаточного падіння, кривавому розбійництву. Хоча Нечипора називали стихійним бунтарем, борцем за соціальну справедливість, але нічим не можна виправдати його злочину коли він убив сторожа, вирізав разом зі своїми співучасниками мирну сім’ю хуторян. Такий життєвий вибір зробили у свій час і батько Галі Максим і його дружина Євдокія. Іншими шляхами пішли Григорій, Христя, Галя. Григорій, такий же самий сирота й бідняк, як Чипка, зумів заробити грошей, купити землю й чесно хазяювати на ній. Галя, дружина Чипки, була “розбійницькою дочкою”. Але вона ненавиділа крадене багатство, засуджувала батьків, умовляла відмовитися від злодійства Чипку. Таким чином, внутрішня масштабність роману, його проникливий психологізм, філософія, дають підстави затверджувати про появу в українській прозі нового типу епічного полотна, відмінного багатьма жанровими якостями від зразків, створених не тільки раніше, а й одночасно з ним.

Основні добутки: оповідання “Морозенко”, повести “Лихі люди”, “Нещастя давні й сьогоднішнє”, романи ” Інститутка “, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”, п’єса “Лимеривна”.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Панас Мирний (1849-1920). Теперішнє ім’я – Панас Якович Рудченко