У далекі-предалекі часи жив-був злодій Чанду, ім'я якого було широке відомо не тільки у цих місцях, але й далеко за їхніми межами. Не проходило й двох-трьох тижнів, щоб він не зробив крадіжки, але проробляв він це так мистецьки, що ніхто не міг застати його на місці злочину. Допомагало Чанду й те, що він мав даром розуміти мова тварин і птахів.

У ті часи

Жив-Був цар, так ось не було у нього сина. Одного разу зайшов у палац факір, почув проханню пануючи, створив молитву про дарування йому спадкоємця, і через якийсь час у царя народився син. Пройшов час, царевич підріс, і йому подарували лук зі стрілами. Якось

Прийшла до джерела за водою

Жили-Минулого дві сестри. Одну кликали Мина, а іншу - Провина. Мати їх давно вмерла, і їх дала притулок тітка.

Старша із сестер - Мина - була дівчиною різанням і грубої, завжди чимсь незадоволеної. А молодша - Провина - доброї й чуйної.

Говорить

Жив колись цар. Для охорони порядку у місті найняв він чотирьох стражників. Прийшов якось у палац один городянин і почав скаржитися цареві, що вночі його ограбували на вулиці. Покликав цар своїх стражників і запитує:

- Ви бачили вночі злодіїв?

- Ні, не бачили, - відповідають стражники. Розсердився цар і наказав їх повісити.

Жив колись у одному селі бідняк, заробляючи собі нажизнь тяжкою працею. Повернувся одного разу бідняк з роботи, поліз під крамницю за казанком, а у ньому - п'ять мертвих мишей. - Бачиш, який я хоробрий, - говорить бідняк дружині.- Відразу вбив п'ять мишей, а ти мене не цінуєш.

Засукав він рукава,