У невеликій хатині поруч великого саду одного багатія жив колись зі своєю дружиною бідний дроворуб. Із цього саду у двір старого дроворуба звисала більша гілка грушевого дерева, унизана великими плодами.

Зглянувся якось багатій над своїми бідняками сусідами й заявив:

- Добре, якщо кілька груш і впадуть із мого дерева до них у двір, нехай підбирають, так і бути

Нишпорив якось у джунглях шакал, глядь - на галявині коштує павич, так такий важливий, хвіст розпустив, головою зі сторони убік погойдує. Задивився на нього шакал і думає:

" До чого ж ладні птахи, ці павичі, скільки у них краси, скільки грації й зарозумілості! Ось би мені

Якось раннім ранком селянин із двома биками виїхав у поле й став орати. Не встигнув він зробити два або три кола, як, звідки не візьмися, з'явився тигр.

Селянин обімлів від страху, склав умоляюще долоні рук і, поклонившись тигрові, ледве чутно пролепетав:

- Про владика

Розповідають, що у одному селі жили три друзі. Та були вони завжди нерозлучні - жили по сусідству, разом пили і ялини, разом гуляли й веселилися.

Одного разу друзі відправилися пополювати на оленів у віддаленому урочищі. Вийшли дуже рано. Та коли настав полудень, розташувалися під кроною тінистого дерева пообідати й небагато передохнути. У прохолодній

Жив колись цар, і був у нього розумний і чесний слуга по імені Хасан. Слуга цей завжди їздив на коні спереду пануючи, і прозивали його Хасан Шатир.

Цар дуже любив полювати. Виїжджаючи на полювання, він брав із собою візира, вакила й інших наближених. А Хасан,

Це було давним-давно. Почався у одній країні голод. Побачив цар, що справа погана, велів зібрати череди своїх верблюдів і погнати їх на пасовище у сусідню країну. А пастухом у царя була тоді хоробра й чесна людина. Цар його поважав і любив.

У сусідній країні віддав пастух одного верблюда за дівчину й одружився на ній.

Жив колись на світі добряга селянин. Сабоно він бідував. А отут ще у їхніх краях вибухнув такий страшний голод, що довелося йому усе кинути й разом із дружиною податися у найближче місто. Там у них народився син. Селянин став працювати ткачем, трудився день і ніч і незабаром зібрав небагато грошей

Жив-Був цар, у нього було два сини. Покликав цар мудреця й велів йому навчити синів усім премудростям миру. Ось і став той учити царевичів день і ніч. Брати підростали, набиралися розуму-розуму, так отут скоїлося ихо - умерла їхня мати.

Пройшло небагато часу, і цар побрав собі у дружин іншу жінку. Як це буває, мачуха не злюбила хлопчиків, часто кривдила

Жив колись на світі один добрий цар, так ось лихо - не було у нього дітей. З горя пішов він і ліг на перехресті чотирьох доріг, так так, щоб ніхто не зміг пройти повз, не побачивши його.

Ішов якось по дорозі факір, побачив царя й запитує:

- Що трапилося, добра людина, чому ти тут лежиш?

- Багато людей проходило

Жив колись на світі рибалка.

Щодня він ловив рибу й найбільшу відносив у палац. Цар платив йому за це одну рупію.

Одного разу син царя Нигал пішов на полювання. Прийшов він на берег озера й бачить - ловить рибалка рибу. Піймав рибалка велику рибину, побрав більшу голку й праг простромити