Жив-Був один купець. Та був у нього син. Одного разу прийшов син до батька й говорить:

- Батько, я не прагну одружитися. А якщо й одружуся, то тільки па дівчині, яка погодиться, щоб я її щодня п'ять раз шльопав туфлею. Задумався купець: де ж знайти дівчину, яка погодилася б на таку умову. Розіслав він усюди своїх людей, але ніхто не праг віддавати

Був, а може, і немає бідний мисливець. Ішов він одного разу через поле й бачить: сидить на дубі орел, а крабоми два сусідні дуби покриває, такий великий. Натягнув мисливець тятиву, націлив стрілу, і отут орел говорить:

- Не вбивай, мисливець, у мене крило зламане. Побери

Одного разу на годекане мідник посперечався із селянином: хто з них краще збреше.

Селянин почало оповідання так:

- Якось раз посіяв я морква на невеликому полі. При зборі врожаю мені попалася така більша морква, що й десять людей не змогли її підняти. Довелося покликати

Відправилися якось чотири друзі у місто Таксилу, до мудреця. Один навчився пророкувати майбутнє, іншої - стріляти без промаху, третій - поринати на дно морське, а четвертий - воскрешати мертвих. Розпрощалися всі четверо зі своїм учителем і пустилися у дорогу назад. Вийшли вони на схилі дня до моря,

Жили-Минулого кіт, дрізд так Півень - золотий гребінець. Жили вони у лісі, у хатинці. Кіт так дрізд ходять у ліс дрова рубати, а петушка одного залишають.

Ідуть — строго карають:

- Ми підемо далеко, а ти залишайся домовничать, так голосу не подавай; коли прийде лиса, у віконце не визирай.

Провідала лиса, що кота й дрозда будинку ні, прибігла до хатинки,

Хвалькові вірити – лиха собі нажити.

Жив одного разу у тайзі заєць. По виду він був як і всі зайці: вуха довгі, дві ноги короткі, щоб ними їду тримати, дві ноги довгі, щоб від ворогів бігти. Тільки був той заєць хвалько. Таких хвальків заячий народ ще ніколи не бачив.

Ось один раз зайчишка маленький корінець сарани

За старих часів кравці не сиділи на одному місці, а ходили пішки по селах і пропонували людям свої послуги: пошити або полагодити одяг. Один такий кравець, по імені Томас, працював якось на хуторі Норт-Райдинг у Йоркширі так за роботою розмовляв про той про сем з господаркою. Побачив Томас, як вона налила у мисочку свіжих вершків і виставила

Жив колись у горах самотній юнак Дулинь. На гірському схилі обробляв він своє поле й сіяв мал. Сонце палило нещадно, великі, як соєві боби, краплі поту котилися по особі й грудей юнака й стікали у ущелину меж каменями.

Незабаром у цій ущелині, прямо на каменях, виросла лілія із гнучким стеблом і яскраво-зеленими

Одного разу, коли Бешт ще був таємним праведником, він опікував у дорозі багату жінку, яка їхала до поміщика по справах. Під'їжджаючи до лісу, Бешт сказав жінці ( її кликали

Ганьблячи):

- Знайте, що скоро на нас нападе розбійник, але не бійтеся його. Я посланий Богом, щоб покласти кінець його злодіянням.

Не встигнув Бешт домовити, як з лісу вискочив розбійник

Кажуть, жив колись пан, і було у нього безліч пташників, а у них незліченна кількість курей і качок, і гусаків. Найняв собі пан слугу, щоб було кому опікуватися про весь цей птаха, годувати її, напувати, на ніч закривати, а сам він, бувало, приходить раз у два-три дні та й перераховує птаха. Та стільки