У деякому царстві, у деякій державі жив-був старий зі старухою; дітей у них не було. Говорить раз старий: «Баба, мабуть купи ріпку — за обідом з'їмо». Баба пішла, купила дві ріпки; одну абияк згризли, а іншу у піч поклали, щоб розпарилася. Почекавши небагато чують — щось у печі кричить: «Бабуся, откутай; отут пекуче!» Баба

Жили старий з бабою. Старий був придуркуватий. Біг він одного разу й потрапив до людей, що молотили хліб.

- Що, чортову їжу молотите? - запитав він.

- Бачиш, що хліб молотимо. Навіщо запитувати? - сказали ті й міцно побили його.

Зі сльозами повернувся додому.

- Чому

У стародревние роки у якімсь царстві, не у нашій державі, трапилося одному солдатові у кам'яної вежі на варті стояти; вежа була на замок замкнена й печаткою запечатана, а справа-те було вночі. Рівно о дванадцятій годині чується солдатові, що хтось говорить із цієї вежі: «Агов, служивий!» Солдат запитує: «Хто

- Треба за водою сходити, — зітхнула бабуся й відправилася до колодязя. Внучка теж побрала свої маленькі цебра й поспішила слідом за бабусею.

- Куди ви, куди ви без мене?! — закудахтала курка-чубарка й, підхопивши цебра завбільшки із чашку, побігла слідом за внучкою.

- Усім хочеться пити, пити, пити! - запищала мишка й, підхопивши свої цебра завбільшки з наперсток, кинулася

Жив-Був цар із царицею. Любив він ходити на полювання й стріляти дичина. Ось один раз пішов цар на полювання й побачив: сидить на дубі молодий орел; тільки праг його застрелити, орел і просить: «Не стріляй мене, цар-государ! Побери краще до себе, у якийсь час я тобі придамся». Цар подумав-подумав і говорить: «Навіщо

У одному сільці жив ткач. Була у нього дружина - жінка проста й роботяща. Обоє вони трудилися не розгинаючи спини, а з бідності не вилазили. Ось раз і говорить дружина чоловікові:

- Збирайся-но у шлях, подивися чужі краї. Може, хоч там випаде тобі удача.

Ткач погодився й став збиратися у дорогу.

У далекі-далекі часи жила у невеликий деревеньке бідна вдова із двома дочками й сином. Дочки у всьому допомагали матері, разом з нею трудилися від зорі до зорі, щоб заробити сім'ї на їжу. Син же ріс і бешкетником і ледарем. А коли мати стала його совістити так перестерігати Узятися за діло, він їй і говорить:

- Я зовсім не ладь зайнятися справою.

Умираючи, старий батько покликав своїх п'ятьох синів і сказав:

- Діти мої, настала моя остання година. Послухайте, яку казку я розповім вам перед тем, як навіки закрити очі. Слухайте уважно, тому що я прагну, щоб ви мені розтлумачили її.

Сини не зводили очей зі свого батька.

Коли свати приїхали за Галинкой, її мати стала карати ним:

- Бережіть її. Вона у мене одна-єдина, до важкої роботи не привчена. Не давайте їй мітлу, не змушуйте двір мести, а то чого доброго пил запорошить їй ока. Не посилайте за водою, плічка у неї слабкі, не впоратися їй з повними цебрами. Покладете їй під голову пухову подушечку, вона у мене звикла на м'якому

Петро Перший любив піти на полювання або на прогулянку. А на прогулянці завжди усе спостерігав, далекозорий був. Далеко бачив і чув усе. Ішов по вулиці один раз, бачить — із продмагу йде солдат ви-пимши, іде й розмовляє. Петро Перший пішов слідом і слухає.