П’єса у віршах і прозі Бхавабхути “Малати й Малхава”

Бхуривасу, міністр пануючи міста Падмавати, і Деварата, міністр країни Видарбхи, як тільки в Бхуривасу народилася дочка Малати, а в Деварати – син Мадхава, зговорилися їх обручити. Але цар Падмавати твердо вирішив видати заміж Малати за свого улюбленця – придворного Нандану. Перешкодити цьому шлюбу береться давня подруга Бхуривасу й Деварати мудра буддійська черниця Камандаки. Вона запрошує Мадхаву в Падмавати й під час весняного свята влаштовує зустріч Малати й Мадхави, під час якої вони закохуються друг у друга й обмінюються своїми портретами й клятвами вічної вірності. Крім того, Камандаки для здійснення своїх планів залучає на сторону закоханих сестру Нандани Мадаянтику. На Мадаянтику нападає тигр, що вирвався із клітки, але неї рятує друг Мадхави Макаранда й завойовує своєю мужністю її серце

Незважаючи на прохання Бхуривасу, Малати й Мадаянтики, цар повідомляє про заручини Малати й Нандани. У розпачі Мадхава йде на цвинтар, готовий заручатися підтримкою цвинтарних демонів, аби тільки розбудувати шлюб, що готується. Але саме тоді, коли він з’являється на цвинтар, туди прилітає йогинл Капалакундада з викраденої нею Малати, щоб наставник йогини чарівник Агхорагханта приніс красивейшую дівчину міста в жертву кривавій богині Чамдунде, або Дурге, і знайшов нескориму магічну силу. Мадхава кидається на захист Малати, убиває Агхорагханту,

а Капалакундала в неспроможній злості клянеться помститися йому і його коханій

Тим часом ідуть готування до весілля Малати й Нандани. Під час весільної процесії Малати заходить у храм помолиться богам, і тут Камандаки переодягає її, надягає її вінчальне вбрання на Макаранду, що у ході подальшої церемонії підмінює наречену. Сама ж Камандаки вкриває Мадхаву й Малати у своїй обителі. Коли Нандана, залишившись наодинці із мнимої Малати, намагається опанувати нею, він зненацька натрапляє на рішучу відсіч і, розсерджений і принижений, відмовляється від неслухняної нареченої. Успішно виконавши свою місію, Макаранда разом із принявшей участь в обмані Мадаянтикой біжать в обитель Камандаки й приєднуються до Малати й Мадхаве.

Однак випробування для закоханих ще не кінчаються. Мадхаве й Макаранде доводиться поборотися з міською вартою, що переслідує втікачів. А під час сутички прилітає Капалакундада й викрадає Малати, маючи намір зрадити її жорстокої смерті, щоб відомстити за загибель Агхорагханти. Мадхава, довідавшись про викрадення Малати, у розпачі готовий кинутися в ріку. Мають намір покінчити рахівниця з життям і всіма його друзями й навіть Камандаки, чий план раптово розбудувався. Але отут з’являється учениця й подруга Камандаки Саудамини, що володіє великими таємницями йоги. Своїм мистецтвом вона рятує Малати від полону й смерті й повертає її Мадхаве. Одночасно вона оголошує послання пануючи, у якому той за згодою Нандани дозволяє одружитися Малати й Мадхаве, Мадаянтике й Макаранде. Радісна радість поміняє в учасників подій недавні страх і зневіра

Останні діяння Рами (Uttara-rama-carita) – П’єса у віршах і прозі, заснована на змісті останньої книги “Рамаяни”

Звільнивши Ситу з ув’язнення на Ланку й убивши її викрадача пануючи демонів Равану, Рама разом із дружиною вертається в Айодхью, де тепер безтурботно й щасливо протікають дні їхнього життя. В один з таких днів Сита й Рама оглядають картинну галерею, на багатьох полотнах якої відбита їхня колишня доля. Сумні події минулого чергуються на картинах з радісними, сльози на очах чоловіка й жінки переміняються посмішкою, поки стомлена знову пережитими хвилюваннями Сита не засипає на руках розчуленого Рами. І саме в цей момент з’являється царський слуга Дурмукха, що повідомляє про невдоволення серед народу, що гудить Раму за те, що він прийняв назад дружину, що заплямувала свою честь перебуванням у будинку пануючи демонів. Борг люблячого чоловіка, упевненого в чистоті й вірності Сити, жадає від Рами знехтувати помилкові підозри, але борг государя, ідеалом якого є Рама, велить йому вигнати Ситу, що збудило ремство подданих. І Рама – як це йому ні гірко – змушений наказати своєму братові Лакшмане відвезти Ситу влес.

Проходить Дванадцять років. З оповідання лісової німфи Васанти ми довідаємося, що Сита пішла у вигнання вагітної й незабаром народила двох близнюків Кушу й Лаву, яких виховав у своїй обителі мудрець Вальмики; що її взяли під своє заступництво богині Землі й ріки Ганги, а річкові й лісові німфи стали її подругами; і що попри все те її постійно терзають і образа на Раму, і туга за ним. Тим часом у ліс Дандаку, де живе Сита, щоб покарати якогось віровідступника, що міг би для інших послужити дурним прикладом, приходить Рама. Околиці Дандаки знайомі йому по давньому вигнанню в ліс разом із Ситой і будять у нього болісні спогади. Такими ж, як колись, здаються Рамі далекі гори, з яких, як і тоді, доносяться лементи папуг; всі ті ж поростили чагарником пагорби, де скакають жваві лані; так само ласкаво щось шепотять шурхотом очерету берега ріки. Але раніше поруч із ним була Сита, і цар зі смутком зауважує, що потьмяніло не тільки його життя – плин часу висушив уже русло ріки, зріділи пишні крони дерев, полохлив і настороженими виглядають птахи й звірі. Рама виливає свою скорботу в гірких наріканнях, які чує, схилившись над Рамою, невидима для нього Сита. Вона переконується в тім, що Рама, так само як і вона, важко страждає, лише дотиком своєї руки двічі рятує його від глибокої непритомності, і поступове обурення переміняється в неї жалістю, образа – любов’ю. Ще до майбутнього примирення з Рамою вона зізнається собі, що “жало ганебного вигнання” вирвано з її серця

Через деякий час живучі в лісі пустельниками батько Сити Джанака й мати Рами Каушалья зустрічають хлопчика, що дивно схожий на Ситу. Цей хлопчик дійсно один із синів Сити й Рами – Лава. Слідом за Лавою з’являється син Лакшмани Чандракету, що супроводжує священного коня, що за звичаєм царського жертвопринесення – ашвамедхи повинен протягом року бродити, де йому вздумается, позначаючи границі царських володінь. Лава зухвало намагається перепинити шлях коневі, і Чандракету, хоча й випробовує беззвітну родинну симпатію до незнайомця, вступає з ним у двобій. Двобій перериває оказавшийся неподалік Рама. У хвилюванні вдивляється Рама в риси Лави, що нагадують йому Ситу і його самого замолоду. Він розпитує його, хто він, звідки прийшов і хто його мати, і Лава відводить Раму в обитель Вальмики, щоб той відповів на всі його розпити

Вальмики пропонує Рамі, а також Лакшмане, родичам Рами і його підданим подивитися складену їм п’єсу про життя Рами. Ролі в ній грають боги й напівбоги, і по ходу п’єси, у якій минуле увесь час переплітається із сьогоденням, незаперечно затверджуються невинність і чистота Сити, вірність Рами царському й подружньому боргу, глибина й непорушність їхньої взаємної любові. Переконаний божественним поданням народ захоплено славить Ситу, і нарешті^-те відбувається її повне й остаточне примирення Срамой.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
П’єса у віршах і прозі Бхавабхути “Малати й Малхава”