Особливості художнього часу і простору в творі “Чума”

Авторська зацікавленість у романі полягає не стільки у відображених подіях і розкритих характерах, скільки в питаннях філософської проблематики. Своєрідно використовується в творі форма висловлення думки. По-перше, вона не висловлюється прямо і відкрито через авторські декларації або так звані ліричні відступи; по-друге, реалізується не в формі світогляду одного із героїв, який протиставляє себе оточуючим, а підноситься у вигляді своєрідного конфлікту, боротьби, зіставлення і взаємодоповнення разноманітних світоглядних точок одразу великої

групи персонажів твору. у романі Камю діє велика кількість дійових осіб, значна частина яких виконує функції своєрідних героїв-ідеологів, так чи інакше висловлюючих та інтерпретуючих авторську думку. За твердженням багатьох критиків, усі ці персонажі є свого роду аііег едо (“другим я”) письменника, увібрали в себе риси інтелектуального характеру самого Камю та спільними зусиллями висловлюють його філософські погляди.

Одні герої повністю поділяють авторську думку про необхідність боротьби з бідою, якою охоплене все місто, інші є їх ідейними антагоністами, у яких є своя, особлива впевненість

у тому, чим є для людини чума.

Хоча у романі конкретно називається місто, в якому відбуваються події, що описані, майже точно вказується час, все одно прослідковується умовність усього змальованого. Узагальнення описаних у творі Камю подій, їхня віддаленість від конкретних історичних та соціальних реалій одночасно допомагають мовою символічних натяків говорити не про якесь конкретно взяте місто чи людське суспільство, а змальовує універсальну модель людського життя та людської поведінки, котрі в однаковій мірі можуть стосуватися як сенсу життя однієї людини, так і всього людства, тому що вказують не на часові, змінні величини, а на найбільш цілісні, ключові основи людського життя. Камю приходить до ідеї морального боргу однієї людини перед іншою, що не знімає тезису про абсурдність світу, але і вносить сенс в концепцію людського існування. Носіями саме такої концепції, стверджуючи її чи відкидаючи, є всі герої роману.

На початку роману мешканців хвилювало тільки власне збагачення. Вони відпочивали в суботу та неділю, в інші дні заробляли гроші. В процесі боротьби з хворобою вони стали дружнішими, намагались допомогти один одному.

Оранці почували себе в’язнями, засудженими на смерть. Якщо раніше вони жили “сірим” і одноманітним життям, то, коли містом “правила” чума, вони об’єднались та відкрили для себе цінності кожної миті життя.

Крім згаданих пороків мешканців до епідемії, особливо вражає їх байдуже ставлення один до одного, до краси і любові. Під час чуми вони почали відчувати чужий біль, організовували санітарні дружини, не дбали про власне благополуччя.
Зіткнувшись із бідою, жителі Орана зрозуміли основні життєві істини, необхідні для будь-якого людського суспільства.

Дійсно, чума може ховатись скрізь. Це хвороба, яка, можливо, буде існувати завжди. Від неї ніхто не може бути застрахований. Якщо людина буде боятися захворіти, так може і статися. Не потрібно впадати у відчай! Жорстокість та байдужість до оточуючих – теж різновид “чуми”. Якщо людство впустить їх в свої душі, вона відродиться і переможе. У творі декілька форм чуми – хвороба тіла та хвороба душі. Якщо пам’ятати про це, епідеміям хворіб, як і війнам, можна протистояти. Чума – зло, яке можна перемогти тільки добром.

Ми всі ризикуємо захворіти, якщо не пам’ятатимемо про те, що навколо нас – живі люди. Будь-яку біду можуть здолати тільки ті, хто бореться спільно з іншими.

Чи погоджуєтесь ви з думкою, якою розпочинає свою проповідь священик Панлю: “Браття
мої, у вас біда, і ви її заслужили, браття”? Чому? Не можна погодитись з цим висловлюванням, тому що ніхто із живих не заслуговує подібних випробувань. Хоча, можливо, священик Панлю вважає чуму покаранням за байдужість мешканців та їхні гріхи? Особливо не можна погодитись з тим, що ці слова прозвучали із вуст священика. Кому, як не йому, повинна бути зрозумілою мораль людинолюбства та великодушності?
Хіба можна спокійно сприйняти смерть багатьох невинних, особливо маленького хлопчика – сина Оттона? З бідою потрібно боротися, а не скорятися їй. Чума – не покарання, а випробування, яке випало на долю мешканців Орану.

У час біди ми повинні діяти спільно, пам’ятати один про одного, допомагати один одному. Моральність людського життя проявляється у важких ситуаціях, тому не можна забувати про свою душу. Легко жити з думкою, що чужі проблеми тебе не стосуються, турбуватися тільки про власне благополуччя. Але тільки віддаючи, ти стаєш дійсно Людиною.
Якщо людина щаслива в самоті, рано чи пізно і в її житті розпочнеться “чорна смуга”. Якщо вона нікому ніколи не допомогла, чи знайдеться хтось, хто схоче допомогти їй?
Щастя може бути повним, якщо навколо всі щасливі. Турбуючись про оточуючих, ти можеш сподіватись, що і про тебе хтось турбуватиметься.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Особливості художнього часу і простору в творі “Чума”