Особливості творчості Федеріко Гарсія Лорки і Поля Елюара, її зв’язок із сюрреалізмом


Сюрреалізм (фр. букв, “над-реалізм”) – авангардиська течія, що виникла на межі 1910-20-х років у французькій літературі й поширилася на інші види мистецтва і в інші країни, передусім у іспанську літературу (Ф. Гарсія Лорка) та живопис (С. Далі). Серед засновників сюрреалізму – А. Бретон (автор “Маніфесту сюрреалізму”, 1924), Л. Арагон, Ф. Супо, Поль Елюар, Т. Тцара (засновник дадаїзму). Те, що серед засновників сюрреалізму назване ім’я засновника дадаїзму є показовим фактом: література сюрреалізму дійсно тісно пов’язана, багато чого успадкувала в літератури “дада”. До речі, і Поль Елюар спочатку був дадаїстом, згодом – сюрреалістом. Якщо дадаїсти (сама назва “дадаїзм” походить від фр. “сіада” – дитяча дерев’яна конячка, іграшка; в переносному значенні – дитяче белькотіння) закликали до руйнування будь-якого значення, смислу в літератрному творі, то сюрреалісти декларували “психічний автоматизм” літературної творчості, її свободу “від якої б то не було естетичної чи моральної заклопотаності): орієнтації.

Про співввідношення реалізму і сюрреалізму в розумінні сюрреалістів свідчить їх улюблений приклад з колесом. Вони оголосили колесо найвидатнішим, геніальним! сюрреалістичним винаходом, і ось чому. Річ у тім, що природа, тобто реальне життя, для подолання простору придумала ногу (лапу) живої істоти;


а “реальну ногу”, як засіб подолання відстані, людина замінила на геть не схоже на ногу “сюрреалістичне” колесо. За його допомогою відстань долати навіть краще, ніж за допомогою “реалістичної” ноги. Але ж, незважаючи на всю зовнішю відмінність між ногою і колесом, обидва ці предмети виконуюють одну реальну функцію: сприяють подоланню відстані – ось така логіка цього прикладу.

За своєю логікою сюрреалісти й працювали. Згадане “автоматичне письмо” (дуже нагадує автоматичний же вибір та наклеювання шматків паперу дадаїстами, а також техніку імпресіонізму – швидкісна фіксація перших слів, уривків речень тощо, які спали письменникові на думку, якихось видінь, іноді взаємопов’язаних лише в свідомості, або швидше, підсвідомості самого автора тощо. Десь до 1930-х років сюрреалістичне ядро талановитих митців Франції розпалося. Частина з них перейшла на інші естетичні позиції, частина (Бретон, Далі, Тангі) – емігрувала у США, куди перемістився центр сюрреалізму. Але, звичайно, відгомони сюрреалізму є в багатьох літературних явищах різних країн світу.

У переліку прибічників сюрреалізму в літературі згадуються імена поетів Федеріко Гарсія Лорки та Поля Елюара.

Федеріко Гарсія Лорка (1898-1936) – іспанський поет і драматург. Написав поетичні збірки “Пісні”, 1927; “Циганський романсеро”, 1928; “Канте Хондо”, 1931; “Поет у Нью-Йорку”, вийшла 1940; поему “Плач за Ігнасіо Санчесом Мехіасом”, 1935; п’єси “Криваве весілля”, 1933; “Донья Росіта, дівиця, або Мова квітів”, 1935, видана 1945 та ін. Розстріляний фашистами.

Поль Елюар (справжнє ім’я – Ежен Еміль Поль Грендель) (1895-1952) – французький поет. Написав збірки “Обов’язок і тривога”, 1917; “Вірші для мирного часу”, 1918; “Тварини і їхні люди, люди і їхні тварини”, 1920; “Місто скорботи”, 1926; “Кохання поезія”, 1929; “Саме життя”, 1932; “Троянда для усіх”, 1934; “Природній хід речей”, 1938 та ін.
Творчість обох поетів позначена впливом сюрреалізму, Так, у обох є несподівані, індивідуально-асоціативні образи: то ніч встромляє зірки-шпори у чорний круп нічного неба (Гарсіа Лорка. “Пісня вершника”), то раптом черепиця під дощем несподівано спонукає поета згадати! балерину (Поль Елюар. “Мистецтво танцю”). Чи не принди, із “флейтой водосточньгх труб” футуриста Манкпмільяна. Поети сміливо ламають не лише строфіку, а й риму віршів. Навіть порівнюють поетику віршів Елюара: овічного французького народного вірша. З огляду на це випадково поетика вірша Гарсіа Лорки перегукується (причому, не поверхово-косметично, а глибинно) з поетикою іспанського фолькльору, він якого тільки впливу не зазнав: і карфагенського, і римського (про це заявив сам поет), і іберійського, і циганського, і арабського!

Насамкінець треба сказати, що жоден справді талановитий носій не втискається повністю в “прокрустове ложе” жодного з літературних напрямів і тим більше течій. Повною мірою це стосується творчості Лорки та Поля Елюара, де щось близьке собі можуть знайти не лише модерністи, а й представники інших напрямків, течій, шкіл, прибічники різних естетичних уподобань.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Особливості творчості Федеріко Гарсія Лорки і Поля Елюара, її зв’язок із сюрреалізмом

Categories: Твори з української літератури

Links