Особливості системи образів у романі М. А. Булгакова “Майстер і Маргарита”

1. Дві сюжетних лінії роману. 2. Роман про Понтія Пілаті. 3. Роман про долі Майстра й Маргарити. 4. Двійники й антиподи вромане. 5. Складна єдність композиції й системи персонажів. Роман М. А. Булгакова “Майстер і Маргарита”, що стала програмним добутком для творця й хрестоматійним для всієї російської літератури, є складні як композиційно, так і стилістично. У сюжеті паралельно співіснують, поєднуючись потім у єдине ціле, два мири – мир Понтія Пілата й Иешуа Га-Ноцри й Москва 30-х років XX століття, сучасне письменникові. З такою незвичайною композицією зв’язана не менш складна система персонажів, що включає в себе велика кількість двійників, антитез і паралелей. До складу роману входять два самостійних, але об’єднаних загальними моральними й етичними поданнями автора й героїв оповідання. Перше відбувається в біблійні часи й пов’язане з долею прокуратора Понтія Пілата, друге живописует долю Майстра. Обидва оповідання протипоставлені друг другові Але при цьому перебувають у складній ідейній і емоційній єдності. Оповідання про Понтія Пілаті займає меншу частину в загальній композиції добутку. Але при цьому його значеннєва роль дуже важлива, тому що ця частина тексту містить глибокий філософський підтекст. Він складається із чотирьох глав, розсипаних, перемішаних із главами із циклу Омастере. Перший розділ, “Понтій Пілат”,

викладається Берліозові й Бездомному Воландом, друга – “Страта” – є сном Івана Бездомного, побаченим у психіатричній лікарні. Останні дві частини – “Як прокуратор намагався врятувати Іуду з Кириафа” і “Поховання” – стають відновленими Воландом частинами загиблого рукопису Майстри. Уже на цьому етапі стає ясно, що менша частина роману про Понтія Пілаті вводиться в основну тему за допомогою персонажів – Воланда, що розповідає початок історії й відновлює закінчення, Бездомного, що спостерігає основний розвиток дії в сні й Маргарити, що читає фінальні рядки. Образ Майстра як творця цього добутку проходить через всі три персонажів, поєднуючи їх. Глави, присвячені прокураторові Іудеї, відрізняються не тільки тимчасовими рамками від основною сюжетною лінією, але й незвичайною стилістикою – скупої на епітети, мірної, карбованої, дійсно передавального відчуття прочитання Старого й Нового завітів. У главі “Страта” стиль стає піднесено-патетичним, що наближається до високої трагедії: “Ти не всемогутній бог. Ти чорний бог. Проклинаю тебе, бог розбійників, їхній заступник і душа!” Основна частина роману про Майстра присвячена сучасним реаліям московського життя, її вдачам і мешканцям. Тут зустрічаються й гострі сатиричні й гротескні сцени, і лирическо-драматичні й фантасмагоричні моменти Тут є як низька, двірська лексика, характерна для самих москвичів і членів звиті Воланда (“Якщо ти, сволота, ще раз дозволиш собі вплутатися в розмову…”), так і високий поетичний стиль, властивим уривкам про Майстра й багатими епітетами, тонкими метафорами й асоціаціями (“тривожні жовті квіти”). Варто також помітити, що сцени, присвячені пригодам Воланда і його зграї, зводяться до одного казкового сюжету – зустріч, випробування, викриття, покарання. Особистість Воланда є в романі другорядної, але зміст, закладений автором у цей образ, має всесвітнє значення в рамках оповідання. Зі своєї свитой він приїжджає в Москву длятого, щоб довідатися, чи виявилася жертва, принесена Иешуа в далекі часи корисної й чи принесла вона яку-небудь користь. Однак побачена ним сучасна письменникові Москва сильно розчаровує його. Побачені ним люди залишаються такими ж, якими й були – у міру жадібні, корисливі, але й досить милосердні “Люди як люди, квартирне питання тільки зіпсувало їх” – ця фраза стала крилатої й застосовується дотепер. Люди, що живуть у Москві, не почувають своєї відповідальності. Тому в місті процвітає хабарництво, доноси, неправда. Однак жителі Пилатского Ершалаима також не відрізняються від москвичів і також не відчувають своєї відповідальності. Вибираючи на смерть невинного Га-Ноцри замість дійсно провиненого лиходія Вар-Раввана, люди тим самим прислужують злу й тьмі. Мотив прислуговування тьмі зустрічається й у сучасній Москві Відвідувачі Вар’єте, що поміняли свій старий одяг на нову, містять тим самим договір з дияволом. Ті, які підібрали банкноти, що летять, були покарані за свою жадібність. За свою нездатність правильно працювати й виконувати накладені зобов’язання покаране директор видовищного сектора – Булгаков в особі свого інфернального героя зміг наочно показати, що таку роботу здатний виконати нав] ]>

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Особливості системи образів у романі М. А. Булгакова “Майстер і Маргарита”