Особливості проблематики одного із творів Валентина Распутіна (“Уроки французького”)

Із цієї повчальної точки зору починає своє чудове оповідання Валентин Распутін – “Уроки французького”.

З мудрим гумором, добротою, людяністю, а саме головне, із глибокою психологічною точністю малює письменник взаємини голодного учня з молодою вчителькою. Оповідання протікає неквапливо, з життєвими тонкостями, однак ритм його непомітно заволодіває читачем, як не займає інший пригодницький роман сучасних “писак”.

“Я пішов у п’ятий клас у сорок восьмому році. Правильней сказати, поїхав: у нас у селі була тільки початкова школа, тому, щоб учитися далі, мені довелося споряджатися з будинку за п’ятдесят кілометрів у райцентр”.

Зі скрупульозністю нарисовця Распутін пояснює причини, що спонукали матір відпустити сина на самостійне життя, про те, як вона домовилася зі знайомої із цього приводу, про те, як він залишився один.

“…а в останній день серпня дядько Ваня, шофер єдиної в колгоспі полуторки, вивантажив мене на вулиці Подкаменной, де мені стояло жити, допоміг занести в будинок вузол з постіллю, ободряюще поплескав на прощання по плечу й покотив. Так, в одинадцять років, почалося моє самостійне життя”.

Настільки ж детально автор пояснює, як важко жилося в ці післявоєнні роки. Але це не дидактичні міркування, а гумор з легкою тугою за голодним, але в чомусь щасливому дитинству.

“Голод у той рік

ще не відпустив, а нас у матері було троє, я самий старший. Навесні, коли довелося особливо туго, я ковтав сам і змушував ковтати сестричку вічка пророслої картоплі й зерна вівса й жита, щоб розвести посадки в животі, – тоді не прийде увесь час думати про їжу. Все літо ми старанно поливали свої насіння чистою ангарською водичкою, але врожаю чомусь не було”.

И настільки ж природний, художньо повноцінний другий шар оповідання – переоцінка відносини вчительки до млявого, похмурого хлопчика після того, як вона довідалася про його проблеми, її незграбні спроби нагодувати дитини так, щоб не зачепити його гордості.

Тут автор людяний і правдивий. Без тіні фальші, без перебільшень показує він природні протиріччя між героями, проводячи непомітну паралель між загальними протиріччями міста й села, їхнє важке розуміння цих протиріч, їхнє поступове зближення, їхню загальну розгубленість від несподіваного повороту відносин.

У райцентрі, через те, що раніше він не відлучався з будинку, виникла сильна туга за будинком і по сім’ї. На хлопчика покладала більша відповідальність, він повинен був добре вчитися, стати грамотним. Незважаючи на те, що йому було погано й гірко жити серед чужих людей, він сильно любив свою сім’ю й матір особливо. У цей важкий післявоєнний час, у період розрухи й голоду, його мама всупереч всім нещастям, зібрала й відправила сина вчитися. Він не хотів підводити матір і не втік у Село, перетерплюючи всі труднощі. Від боязкості, мовчазності, зайвої сільської замкнутості, а головне – від дикої туги за будинком ні з ким із хлопців він не зійшовся. Їх до нього теж не тягло. Але нестаток змусив хлопчика навчитися грати в “чику”. Одержавши виграні гроші, він купував на базарі баночку молока. Досита однаково не наїдався, але через недокрів’я йому потрібно було пити молоко, тому він і грав на гроші.

У школі він учився добре, на одні п’ятірок, крім французької мови, йому не давалася вимова. Лідія Михайлівна, учителька французького, слухаючи його, безсило морщилася й закривала ока. Але вона, по праву класного керівника, внимательней ставилася до учнів, чим інші вчителі. А коли довідалася, що хлопчик грає на гроші, то викликала його на розмову, думаючи, що гроші він витрачає на цукерки, а насправді він купував молоко для лікування. У неї відразу змінилося до нього відношення, і вона вирішила займатися з ним французьким окремо. Учителька приводила його до себе додому, пригощала вечерею, але хлопчик з гордості не їв, та й соромився дуже. У Лідії Михайлівни до цього хлопця було состраданье, вона хоч небагато хотіла оточити його увагою й турботою, знаючи, що він голодує. Вона стала для нього не тільки вчителькою французького, але й іншому, навіть мамою, і гру в “замеряшки” придумала спеціально, щоб дати можливість хлопчикові мати свої гроші.

Директор школи порахував гру з учнем злочином, спокушанням, так і не розібрався по суті, що сподвигло вчительку на це.

Кульмінація оповідання наступає після того, як учителька початку грати із хлопчиком у пристінок. Парадоксальність ситуації загострює оповідання до межі. Особливо гостро повинні почувати це загострення ті, хто жив і вчився в період “торжества комунізму”, коли “нестатутні” відносини вчителі з учнем могли привести не тільки до звільнення з роботи, але й до кримінальної відповідальності.

Учителька не могла не знати, що, докопайся до її колеги, що відбувається, “громадськість”, – вовчий квиток їй забезпечений. Хлопчик цього до кінця не розумів. Але коли лихо все-таки трапилося, він почав розуміти поводження вчительки глибше. І це привело його до усвідомлення деяких аспектів життя того часу.

Фінал оповідання майже мелодраматичний. Посилка з антонівськими яблуками, яких він, абориген Сибіру, ніколи не пробував, як би перегукується з першою, невдалою посилкою з міською їжею – макаронами. Всі нові й нові штрихи готовлять цей, оказавшийся зовсім не несподіваним фінал, що і ставить всі крапки над i. В оповіданні як би збирає щось неварте, соромітне для людини, чому протипоставлена чистота міської вчительки французької мови, зовсім ще дівчиська, і серце похмурого, недовірливого сільського хлопчика відкривається перед цією чистотою.

Здається, всі, про що повідав нам автор, – далекий учорашній день. Що нам до нього?.. Однак оповідання дотепер свіже, соціально пекучий, тому що в ньому не всього лише Історія, що відбулася в давноминулу пору в сільській школі. У ньому вищі людські цінності, продумані з ювелірною акуратністю й точністю. У ньому велика відвага маленької жінки, прозріння відлюдної, неосвіченої дитини, у ньому уроки людинолюбства


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Особливості проблематики одного із творів Валентина Распутіна (“Уроки французького”)

Categories: Нові твори

Links