Особливості народного характеру в повісті Платонова “Котлован”

А. П. Платонов в одному зі своїх самих значних добутків – повести “Котлован” – відбив усе противоречия сучасної йому епохи “будівництва світлего майбутнього”, глянувши на цю епоху очами простого народу. Всі герої повести – прості люди, представники повітової Росії, здибленої революційними перідрягами. Вони – люди маленькі, “недорікуваті й непотужні”, важко думаючі й важко мовці Незвичайний, складний, “перекручений”, але в той же час по^-народному проста мова повести передає всю складність сприйняття людьми що відбуваються социальних потрясінь. Хто, читаючи платоновский “Котлован”, не приходив у замилування від зовсім немислимих мовних зворотів?

Як, наприклад, чудова у своїй безглуздості фраза “Ти навіщо тут ходиш і істотіїли? “, що означає просто “Що ти отут робиш?”! А звільнена Вощеву, у якій значиться, що він “усувається з виробництва внаслідок росту слабосильности в ньому й замисленості серед загального темпу праці”, а міркування Вощева над своею життям: “Мені страшна серцева здивованість <… > Мені все здається, що вдалечині є щось особливе або розкішний предмет, і я сумно живу…

“. Платонов показує, що революція не принесла простому народу обіцяного щастя. Звична тяжка праця зробилася ще важче, тільки до тому ж ще й став безглуздим, бездумним, рабським. Автор показує, як

політика влади душить у народі всяку здатність самостійно мислити, перетворюючи просто в тягло, рабочую силу, видатковий матеріал. Характерне “стадне почуття” і непосильний, вимативающий працю спонукують заколотного Вощева упокоритися, заглушити свої щиросердечні роздирання: він “подивився на людей і вирішив абияк жити, раз вони терплять і живуть: він разом з ними відбувся й умре у свій час неразлучно з людьми”. Так само й весь нещасний народ буде терпіти й жити, зрідка бунтуючи, як селяни в повісті, що вбили агітаторів колективізації, але більшої годинатью корячись безмовно, як маріонетки.

Символичен образ ведмедя-молотобійця, напоминающего нам про саморобні народні іграшки. Тільки в повісті це – жива істота, що стала іграшкою в руках бездушної машини. З народної творчості ми знаємо, як часто на вопроси дітей-почемучек дорослі придумують казки, формирующие за допомогою образів подання їх про світ. Виродлива подоба цього автор зобразила у своїй повісті, коли на питання про те, що значать меридіани на карті, Чиклин відповідає Насті, що це “огорожки від буржуїв”.

Який світогляд буде в радянських дітей, що ростуть на таких казках?! Страшний образ із такою ретельністю що копається котлована – могили всьому народу. Не встигши нічого не усвідомити, не зрозуміти, ляжуть вони костьми в цю яму, як лягла невинная дівчинка Настя.

Повість “Котлован” звучить майже реквіємом по простому росіянинові народу, чий світогляд ламається, вистраивается під одну гребінку далекої їм ідеологією. Із глибоким болем і жахом описав Платонов важке для народу час, не відокремлюючи себе від цих простих, дорогих йому людей

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Особливості народного характеру в повісті Платонова “Котлован”