“Основні напрямки розвитку світової літератури ХІХ століття”

ХІХ століття – це час стрімкого розвитку промисловості, науково-технічного прогресу та занепаду релігійних вірувань. Основним гаслом цього періоду є свобода. Але кожен народ, кожна держава тлумачить волю по-різному. ХІХ століття – це теж доба індустріальної революції в Сполучених Штатах Америки та Європі, період становлення міської культури. Через вплив модерних здобутків науки духовні вірування людей знаходяться у кризовому стані. В цей період поширеним став позитивізм – філософських напрям, який грунтувався на тому принципі, що

позитивне, тобто справжнє, знання є наслідком розвитку спеціальних окремих наук, а філософія в якості окремої науки не має права існувати.

Література ХІХ століття була міцно пов’язана з добою, в котрій і формувалася. З середини ХІХ століття став формуватися реалізм. Класиками реалістичної літератури є Стендаль, Бальзак, Діккенс, Пушкін, Гоголь, Флобер, Гончаров, Тургенєв, Толстой, Достоєвський. Письменники-реалісти писали про повсякденне життя. Одним із найважливіших положень реалістичного мистецтва є зображення літературного персонажа в щільному зв’язку з тим оточенням, яке творить людський характер.

Письменники-реалісти того часу виробили узагальнені людські образи, які були характерними для певного суспільства. Наступним розвитком принципів реалізму став черговий стиль літератури, що поширився в США та Європі упродовж 1870-1900-тих років – натуралізм. Основним теоретиком і практиком цього літературного стилю був Еміль Золя, французький письменник. Поява нового стилю в літературі спричинила шквал критики. Спочатку натуралістичні твори навіть не друкувалися. Однак, так чи інакше, натуралізм зробив вагомий вплив на розвиток світової літератури. Його представники змусили вкотре передивитися проблему заборон в літературі та розширити коло дозволених тем.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“Основні напрямки розвитку світової літератури ХІХ століття”