Ось як говорив про Ф. Шиллера його товариш&#8230

Ось як говорив про Ф. Шиллера його товариш – німецький поет Й. В. Гєте: “Статура його, постава, хода, навіть кожен його рух були сповнені гордості. І лише очі в нього були ніжними. І талант його був таким же, як його зовнішність. Він сміливо брався за великий сюжет, досліджував його звідусіль, розглядав з усіх боків” . Або в іншому місці: “Його ніщо не сковувало, ніщо не спиняло вільного польоту його думки. Усі великі плани він творив вільно. Це справжня людина”. Чим пояснюється така висока оцінка, яку визнаний майстер дав своєму молодшому

товаришеві по перу?

Йоганн Крістоф Фрідріх Шиллер народився у сім’ї полкового лікаря у м. Мірбаху на території Вюртемберзького герцогства. За законами герцогства, батьки віддали сина до “Академії” – закритого навчального закладу, де юнак мав вивчати медицину (оскільки його батько був лікарем). “Академією” опікувався герцог Карл Євген, який полюбляв армію, муштри, тому цей навчальний заклад більше був схожий на військовий.

Така атмосфера згубно впливала на вразливого юнака. Єдиною його втіхою було читання творів грецьких класиків, Шекспіра, Лессінга, Руссо. На час навчання припадають

і перші літературні спроби та наполеглива праця над драмою “Розбійники”.

У 1780 р. Шиллер закінчив медичний факультет і став військовим лікарем. Побоюючись вільнодумства юнака, герцог заборонив йому писати будь-що, окрім медичних творів. Шиллер покидає герцогство, розлучившись із батьком, сестрами, друзями. Почалися його поневіряння. Та писати він не припиняє. З-під його пера виходять драми “Підступність ї Кохання “, ” Дон Карлос “, ліричні вірші.

.Улітку 1787 р. Шиллер оселився у невеличкому містечку Веймарі, де жив кумир його юності Й. В. Гете. Згодом вони стали друзями, і уславлений Гете підтримував свого молодшого товариша і морально, й матеріально.

¥ І 804 р. у Шиллера з’являються ознаки невиліковної хвороби, але він продовжує наполегливо працювати, займається філософією. Поет багато розмірковує над сенсом людського буття. На думку Шиллера, цивілізація мала для життя людини не тільки позитивні наслідки (наука, техніка, удосконалені закони), а й негативні. І найстрашнішим було те, що людина втрачала кращі моральні риси (простоту, щирість, сердечність, віру). Людина ставала надто раціональною. Шиллер вважав, що єдиним, що зможе повернути людину на правильний шлях, є мистецтво. Ось чому він говорив: “Краса мусить спрямувати людей на шлях істини”.

На думку письменника, краса вічна й всюдисуща, тільки вона здатна облагородити душу людини.

9 травня 1805 р. Шиллера не стало. Його урочисто поховали на цвинтарі церкви св. Якова. Пізніше останки поета були

Перенесені до склепу веймарських герцогів, де, вони лежать

І тепер поруч із тілом Гете. Наступного дня після поховання

Відбувся урочистий молебень, після якого виконали “Реквієм”

Моцарта.

Творчий доробок митця досить вагомий. Є у ньому драми (“Розбійники” (1781), “Підступність і кохання” (1784), “Дон Карлос” (1787)), трагедії (“Валленштейн” (1797-1799), “Орлеанська діва” (1801), “Марія Стюарт” (1801), “Вільгельм Телль” (1804)), поема (“Пісня про дзвін” (1799)), філософська лірика (“Боги Греції” (1788), “Художники” (1789)), праця з естетики (“Лист про естетичне виховання людини” (1795)).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Ось як говорив про Ф. Шиллера його товариш&#8230