На березі однієї ріки жив чоловік із дружиною. У них був син по імені Мокчу Кечикте. Жили вони промислом риби.

Одного разу батько відправився нагору по ріці ставити мережі. Піднімаючись по ріці, він побачив на березі людини. Ця людина запитує старого,

Жив один мужик. Одного разу він кував на вулиці близько своєї юрти. Коли кував, прилетіла пташка й села близько його юрти на сучку дерева, потім проспівала:

- Мужик, чин-чир-велдес, що ти робиш, чин-чин-чирведцес?

- Кую. Іди кувати із мною разом.

- Немає не піду, руки обпалю, чин-чирвел-дес!

- Надягни рукавиці й куй.

- Рукавиці

Давним-давно восени, коли вже багато листів з дерев обпало, два брати пішли ставити сільця на звіра. Спочатку вони пропливли нагору по ріці, після по берегу небагато пройшли. Там, де ріка звертала, розвели багаття, чаю попили. Потім старший брат пішов у ліс подивитися, які там є сліди. Піднявшись

У одному селищі жила гарна дівчина. Одного разу вона пішла у тундру збирати ягоди. Довго збирала, утомилася й села на купину відпочити. З-під купини вилізла величезна жаба й говорить:

- Сестричка, зайди у будинок старшої сестри, відпочинь.

Дівчина ввійшла. Жаба стала хвалити її, із цікавістю розглядала її одяг,

Чоловік на риболовлю пішов, а жінка у житло залишилася, за дітьми стежити, їду готовила. Але у вогнищі чомусь погано вогонь горів. Жінка поклала у нього сухих дров - однаково ніякого жару. Розлютилася жінка, ножем у нього тикнула, поворухнула вугілля.

Раптом з вогнища

Дуже давно це було. Люди роду Намис виїхали на полювання на двох човнах. Виїхали й не вернулися додому, згубилися. Довго блукали по морю, але до берега пристати не могли. Посилали на берег своїх товаришів за прісної

Водою, але їх з'їдав злий дух амба. Так він поїв майже всіх людей, на човнах залишилося тільки дві людини, які продовжували

Жила-Була красуня пудин. Було у неї семеро братів, один іншого краще. Усі вони спритні мисливці, влучні стрілки, майстри на всі руки. Комори їх повні. Ніколи у них не переводилися запаси м'яса, нерпичьего жиру. Та любили вони найбільше свою єдину сестру. Берегли її, кожний з полювання приносилподарочек, радував її, чим міг.

А час ішов

Жив у устя ріки один старий. Він рибу запасав. Виховував той старий ведмедя. Беріг він його, як свого сина. Піде за рибою, і ведмідь із ним іде.

Побачив старий нерпу й звернувся до ведмедя:

- Уб'ю я ту нерпу, та й зшию собі фартух. Ну, Око, давай човен вартуй.

Крався-Крався

На краю селища жив одна людина по імені Гевхету. Він знав багато корисних трав і щодня йшов за ними у ліс.

Одного разу ранком він направився у ліс у відомі йому місця й раптом бачить-летить зі сходу величезний птах. Цей птах пролетів над ним і направилася до будинку, де жила єдина дочка вождя. Там птах села на краю отвору

Жив одна людина. Кликали його Бучугди. Він улітку рибу ловив, тюлений жир запасав. Восени петлі ставив. Ні оленів, ні собак у нього не було. Був лише один чум.

Восени, сніг коли нападав, відправився він нагору по своїй ріці. Поклав на нарту юколу, нерпичий жир. Ішов, ішов Бучугди, бачить - на дорозі лиса. Запитує він лисові:

- Чому на дорозі лежиш? Лисиця говорить йому:

- Брат,