Оригінальний погляд на світ у віршах Василя Голобородька

Не так часто літературні твори викликають жваве обговорення серед моїх од­нолітків. А поезія Василя Голобородька викликала, якщо можна так сказати, справжній фурор. Перше, що спадає на думку, якщо виникає потреба схаракте­ризувати якось його творчість, – слово “дивно”. Він пише дивні й неочікувані тексти: До того ж усе в його творах є дивним і неочікуваним. Дивує форма, вона близька до вільного, білого вірша – в ній простежується темп, але часто нема рими, іноді цей темп раптово змінюється, як змінюється музична тема. І образи в автора

теж дуже неочікувані. Зелене волосся дощу, слова, якими ми мовчимо на самоті. Все це так незвично, але так захоплююче і цікаво.

Звичайні теми поет реалізує по-своєму. Наприклад, поезія про дощ. Мабуть, вірші про дощ писав кожен поет, навіть початківці завжди звертаються до цієї теми. Можливо, саме тому, коли бачиш у заголовку це слово, очікуєш чогось ба­нального, звичного опису природи. Але в Голобородька дощ інакший. У його сприйнятті це зелене волосся, яке плете хмара, а в дощ вплетене все – і сам лі­ричний герой, і хата, і дерева, і коли дощ скінчиться, все зміниться (хтось набіга­ється, хтось напасеться).

А хтось повернеться в дім, що теплий, немов гніздо. Таке своєрідне бачення одразу характеризує автора як талановиту, незвичну людину. Він бачить світ по-своєму і пише по-своєму, зовсім не так, як писали до нього. І річка теж вплетена в дощ, немов дівоча стрічка, і дерева… Здається, ліричний ге­рой бачить вищу єдність, гармонію світу. Дуже свіжим, новим здається цей текст.

Схоже враження справляє і текст “Ми йдемо”. У цьому вірші автор звертаєть­ся до однієї з традиційних тем української літератури. Мені чомусь навіть згаду­ються “Каменярі” Франка. Той самий вічний рух, вічний неспокій. Але “Ми йде­мо” у Василя Голобородька – дуже оригінальний вірш. У його ритм вплетено рух, відчутна динаміка слова, рух думки, рух героїв, рух слів і рядків загадково поєд­нуються між собою. Поет створює не тільки свій власний ритм, а й власні слова. Мені дуже сподобався образ “тихомрійні села”. З точки зору граматики, такого прикметника нема, а от з точки зору життя – він є Бо як інакше назвати тихі, мальовничі села? Дуже влучний епітет!

Я переконаний, що поезія має бути неповторною, оригінальною, має відобра­жати специфічне авторське бачення світу. Саме такою є поезія Василя Голобо­родька. Я шкодую, що не познайомився з його творчістю раніше, бо відтепер він один із моїх найулюбленіших поетів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Оригінальний погляд на світ у віршах Василя Голобородька