Оповідальні рамки прози К. Паустовского

Проза К. Паустовского повною мірою володіє тим рідкісною властивістю, яке властиво лише самого життя, – вона нескінченно різноманітна у своїх значеннєвих, барвистих, музичних, часом ледь уловимих подробицях, незмінно свіжа, так що при будь-якім повторному читанні завжди здається трішки незнайомою. Це, напевно, і надає кожній зустрічі з нею легкий присмак нерозгаданої принадності

Її можна перечитувати безліч разів і завжди виявляти всі нові й нові пропущені раніше відтінки. Саме так буває й у самім житті: ми постійно знаходимо в ній те, що, звичайно ж, завжди в ній існувало, на що ми вже неодноразово дивилися, але чомусь не бачили. Але це “щось” у якийсь день раптом чітко й опукло виявилося, начебто тільки що народилося на наших здивованих очах

От чому створюється враження, що в прозі К. Паустовского, де мир немов постійно творить і відновляє сам себе, де слово невідривно від життя, традиційно белетристична так звана остання сторінка як би відсутній. Оповідальні рамки в письменника широко розімкнуті, сюжет розмитий. У таку вільну прозу легко входять і природно в ній перемежовуються всілякі часи й несхожі географічні простори. Вони живуть у цьому просторому світі, у цим живим вселеним власним нескінченним життям. Може бути, тут і укладена одна із причин особливої міцності такий на вид тендітної, лірично ніжної, схожої на прекрасні вірші

прози К. Паустовского.

В “Золотій троянді” письменник говорить, що серед всіх створінь розуму й рук людських саме мистецтво слова безсмертне. Але воно безсмертно тільки тоді, коли самовіддано йде в життя всіма своїми коріннями, коли жадібно вбирає в себе всі її соки, заходи, звуки, фарби, її надії, страждання, боротьбу й любов

Сам письменник уважав, що своєрідність його художньої манери полягає, крім іншого, також і в тім, що поряд із грубою, неприкрашеною дійсністю, подібно “хоча б і неяскравому світлу”, блискає в нього “легкий романтичний вимисел”.

К. Паустовский, звичайно ж, романтик – по інтенсивності почуття, по ліричній напруженості інтонації, по максимальному використанню всього спектра закладених у природі фарб, по своїй лицарській вірній любові до прекрасної музи мандрівок, а головне, по піднесеній шляхетності свого духу, бунтівливості темпераменту, що нехтує спокій, і войовничої людяності. Але це романтик зовсім особливого складу

Реалістично достовірна й романтично піднята проза Паустовского насичена масою точних знань і тим легким поетичним вимислом, від якого прозаїчний рядок починає фосфоресцировать таємничим хитким блиском. Цей незвичайний сплав – точності й ліризму, реальності й вимислу, тверезості й захвату – нагадує почасти золоту троянду Жана Шамета. Створена зі шляхетного твердого металу, вона здавалася одухотвореної, трепетної й ніжної. Їй, напевно, був свойствен той же легкий дзенькіт, який ми постійно чуємо в більшості незмінно музичних, що як би передзвонюються між собою фраз-мелодій К. Паустовского.

У своєму оповіданні про Золоту троянду письменник особливо підкреслювало, що створено вона була зі сміття й сміття життя, тобто з того, що часто оточує людей у їхньому повсякденному бутті. Слова про мистецтво, що росте зі сміття життя, дуже нагадують знамениті рядки Ганни Ахматовій, поетичною емблемою якої була саме троянда:

Коли б ви знали, з якого сміття Ростуть вірші, не відаючи сорому…

В “Золотій троянді” К. Паустовский пише: “Кожна хвилина, кожне кинуте невзначай слово й погляд, кожна глибока або жартівлива думка, кожний непомітний рух людського серця, так само як і летучий пух тополі або вогонь зірки в нічній калюжі, – все це крупинки золотий пилу…”

Вимога реалістичного мистецтва, що ставиться до багатомірності й об’ємності зображення життя, було надзвичайно близько самій натурі К. Паустовского. Він від природи був щедро обдарований иключительно гострою спостережливістю, феноменальною художницькою пам’яттю й прямо-таки ненаситною спрагою всі нових і нових вражень


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Оповідальні рамки прози К. Паустовского

Categories: Шкільні твори

Links