Одвічний вибір на ринзі життя

Направо підеш – коня втратиш. Наліво підеш… Усім нам чудово знайома ця ситуація з казок, але насправді не потрібно бути казковим героєм, щоб опинитися перед таким самим каменем-путівником, каменем вибору. Цей камінь, як і все інше у світобудові, має дві сторони: з однієї – це тягар, відповідальність, страх перед помилкою, але з іншої – право вибору, почесне право керувати власним життям, бути сильним і незалежним. Наш мудрий народ віщав: “Життя прожити – не поле перейти”, тим більш, що це не просто поле, а поле бою, арена життєвих баталій, ринг, де вирішується доля.

Подібні життєво-філософські питання не давали спокою видатному українському поету-шістдесятнику Борису Олійнику, що присвятив роздумам над ними одні з найкращих своїх поезій – “Вибір” і “Ринг”. Неприкрите морально-етичне спрямування цих віршів свідчить про активну позицію автора, впевненість у своїх життєвих принципах та ідеалах. В обох поезіях його ліричний герой – сильний, рішучий, витривалий і непохитний у власному “я”.

“Вибір” починається філософськими роздумами про вічність і невпинність “маятника життя”. Антитезою двох перших рядків автор ніби зрівнює життєві обставини, наголошуючи на тому, що всі вони – ніщо перед вічністю. А ось для людської душі у поета приготована інша роль – здійснити вибір всупереч обставинам.

Це гуманістична ідея: людина – особистість, а не гвинтик у машині системи; це протест, що характерний для митців того періоду. З великою антипатією змальовується безвольна, слабка людина, яка не лишає по собі сліду: “чи жив чи й не жив?” (співзвучний мотив з лірикою Шевченка – “чи жив, чи загинув”). Натомість у думках ліричного героя панує жага до боротьби, презирство до легких перемог, прагнення творити, а не копіювати, грати за правилами Честі.

Поет – максималіст і не визнає полутонів, хоча, на мою думку, тому “іншому”, що “кроки не міряв”, не завадило б пошукати гармонії, щоб не згоріти від внутрішньої неприборканої енергії. Але сказав би автор по-іншому – і поезія, безумовно, втратила б важливе глибоке протиставлення, тому можна лише подякувати Борису Олійнику за цей вогонь і безкомпромісність.

Ці ж якості він виявляє і в іншому вірші під назвою “Ринг”, де майстерними штрихами (“І біль, і жах. І білі маски Облич”) малює життя в образі “квадратового” лискучого рингу. Знову ж таки у бій вступають обставини, причому, здається, що весь світ б’ється. проти ліричного героя: підступний ворог кладе в рукавицю свинець, хижий секундант порівнюється з чорним вороном, що чаклує, продажний рефері, безжальна публіка і навіть власний секундант не вірить у перемогу, готуючись викинути рушник – символ поразки. Але перемога все ж таки за тим, з ким “поруч твердо крокує Честь” як секундант.

Отже, Борис Олійник закликає нас не страшитися перед вибором, бути вищими за обставини і здобувати свої перемоги з допомогою честі, а не важкого свинця, що стає тягарем душі для брехуна.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Одвічний вибір на ринзі життя

Categories: Шкільні твори

Links