Однорідні члени речення, розділові знаки при них. Вивчення однорідних членів речення у курсі синтаксису середньої школи

Однорідні − виконують однакову ф-цію та перебувають в однакових відношення зі спільного головного члена, поєд. між собою суряд. зв’яз.

Синт. одонорід. пов’яз. з логічною однорід, бо ОЧР наз. поняття одного логічного ряду. Переважно виражається однією чм. В одному реч-ні може бути кілька ОР рядів.

ТЕОРІЇ. Буслаєв наз. ОЧР стягненими реч-нями. Цей термін вжив. і Пєшковський, який заклав основи суч. вчення про ОЧР. Шахматов сумнівався у правильності терміна, так само, як Пєшковський. Мельничук (СУЛМ, за ред. Білодіда): ОЧР пов’яз. з синтагматичним членуванням мови→учення про однорідні синтагми. Слинько, Гуйванюк, Кобилянська: розглядають ОЧР двох типів: з однор. підметами і прис. − напівскладні, з ін. ОЧР – прості усклад. У більшості праць − всі ОЧР − просто усклад. реч-ня.

Засоби вир-ня: інтонація, спол. суряд. Способи поєднан. ОЧР: спол., безспол, мішаний.

Сполучники. Єднальності: і=й, та=й, ні…ні. Передають єднально-переліч. віднош. Протиставні: а, але, проте, зате, однак; хоч, хоча, так=але. Протиставні або зіставні віднош. Розділові: 1.поодинокі (одиничні):чи, або, то; повторювані: чи…чи, то…то, або…або, чи то… чи то, не то… не то, хоч… хоч. Розділові віднош. Градаційні завжди парні: не тільки…а й, не лише…а й(але й), не так… як, як… так, не стільки… скільки, якщо не … то тощо. Градаційні віднош. Приєднувальні: ще й, а ще й, та ще й, а також, і

притому.

Ряди ОЧР бувають 1.закриті(фіксоване місце розташування ОЧР, обмежена кільк. ОЧР) та 2.відкриті (не обмеж. кільк. ОЧР, вільний порядок їх розташування.)

Розділові знаки. 1.Якщо ОЧР зв’язані безспол. зв’язком, то між ними − “,”. Перед протиставним спол. завжди кома. Якщо ОЧР з’єднані по парно, то між кожною парою ставиться “,”.Якщо зв’язані градац. спол. кома став. перед. другим компонентом.2.Якщо ОЧР з’єднані непарними спол. чи, або, та, і, то кома не ставиться. Якщо ці спол. повтор., то кома став. після кожного ОЧР.3. Тире ставиться між однорід. присудками або гол. членами односклад. реч., як з’єднаних, так і не з’єднаних спол., якщо між ними протиставні віднош. або друге виражає наслідок/умову щодо першого./Земля усміхнулась на прощання − і щезла.

Не є ОЧР.: 1.ф. ПУП./дивиться не надивиться./2.Компонен. фраз. зі сур. спол./ні риба ні м’ясо, ні се ні те.

Кожна із синтаксичних тем містить у собі певні специфічні труднощі, подолання яких має бути предметом особливої уваги. Основним завданням при опрацюванні Теми „Однорідні члени речення” головним є завдання навчити правильно визначати однорідні члени речення, ставити вірні розділові знаки при них.

Опрацювання цієї теми – складний і багатоетапний процес. Починається він зі спостереження за мовним фактом, який стає вихідним пунктом для узагальнення, для усвідомлення синтаксичних закономірностей, правил і визначень.

Вчитель може обрати такі методи: всі методи теоретичного опрацювання (розповідь, бесіда, спостереження мовних явищ, робота з підручником), але у процесі роботи має бути сформоване в учнів поняття про виучуване явище, яке має охопити всі суттєві ознаки обєкта. З урахуванням цієї вимоги має бути дібрано ілюстративний матеріал, який запобігав би формуванню неправильних чи неповних уявлень про предмет. Найбільш поширений засіб закріплення засвоєних відомостей про однорідні члени – синтаксичний розбір, що охоплює всі диференційні ознаки вивчених конструкцій.

75. Присудок і способи його вираження. Присудок – гол. член двоск. реч-ня, який вказує на мод.-час. х-ку носія предикат. ознаки, зв’язок з підметом двобічний, ф. вир. – дієсл. Відпов. на пит.: що робить, в якому стані перебуває, ким або чим є підмет, що з ним робиться, хто він такий, який він є.

ПРОСТИЙ присудок може бути виражений: 1.ф. теп., майб. мин. часів дійсного, умовного, наказ. способу. 2. вигуково-дієсл. ф. типу трісь, бах, стук, етс. /А лисичка стриб з горбочка та й стала перед ним/.3.фразеолог. зворотами.

ПРОСТИЙ УСК. 1.Повтор тієї самої дієсл. форми без зміни. /А ми рутоньки нарвемо, нарвемо…/ 2. Повторення зі зміною форми. /Дивиться вона не надивиться на свого сина…/ 3.Частками, х-ними для розм. стилю (і ну, взяв та й, як, давай)

ДСП: 2 част.: осн.(інф. повнознач. дієсл. або фраз. зворот)+ допоміж. (особ. форм. модал. і фазових дієсл. або предикат. прикм. з модал. знач.)

КОНСПЕКТ КУЛИКА ТУТ МАЄ БУТИ, ЗНАЙТИ ЙОГО У СВОЇХ ХАЩАХ!!!

ДСУП: доп. дієсл.( фазове, мод.) + доп. дієсл. (модал., інф., фазове) + осн. дієсл. (інф.)/Міг почати працювати, почну хотіти вчитися./

ІСП: дієсл.-зв’язки (вказують на грам. ознаки) + ім. частина (призв’язковий член) − гол. роль.

ДІЄСЛ.-ЗВ’ЯЗКИ: 1 група: бути, становити, являти собою у будь-якій способовій і часовій формі. 2 група − напівповнозначні, бо зберігають частково своє знач.: а)стати, ставати, з/робитися, опинитися;б)здаватися, видаватися, снитися, ввижатися, уявлятися; в)лишатися, зоставатися;г)зватися, називатися.

ПРИЗВ’ЯЗК. ЧЛЕН: 1. ім. а) у ф. Н. в/О. в. б)Р. в./З. в. в)у ф. М. в. − рідко./Земля у росах;Душа у цвітінні./2.займ.: ос./Ти не вона./, присв. /Це свято печалі моє./, віднос. і вказів. /Який жених, такі й його бояри./. Можуть бути у ф. Н., Р., О., М. відм. 3. прикм./дієприкм. Найчаст. у ф. Н./О. в. /Сміх наш вогкий./4.числ. /Два і два − чотири./5. ім. з част. як, мов, наче./ Народ мов океан./6.фраз./Я панського роду./7.цілим реч-ням./ А вдача − пуд солі, як братам, з’їсти./

ІСУП: доп. дієсл. (фазові, модальні)+дієсл.-зв’язки(зв., напівповнознач., інф.)+призв’язк. член.

ПСП: дієсл.-зв’язки (власне зв., напівповнозначні)+призв’язков. член (прислівник)./Їхати було пізно./

ПСУП: інф.+ прислів.+ доп. дієсл.(фаз., мод.)

БІНАРНИЙ ПРИС.: склад. з двох повнознач. компонентів. Дієсл. стану(сидіти, лежати, стояти, народитися, розвиватися, розквітати, вмерти), руху(при/їхати, зійти, повернутися), діяльності(служити, працювати)

82. Поняття про складне речення. СПР з кількома підрядними частинами

СР − це реч-ня, що склад. з 2-ох і більше підряд. од., які становлять смислову, стр-ну та інтонац. єдність. Теорія. Спочатку СР розгляд. як поєднання простих речень. Пєшковський вважав непридатним терм. “СР”, називаючи його складне ціле. Шахматов − сполучення речень. Уже Богородицький у 1935 р. “Общий курс грам-ки СРЯ” обстоював ін. погляд на СР як єдине зв’язне ціле. Ідеї Богородицького розвинули Поспєлов, Виноградов, Максимов (вважав СР комуні кат. од. вищого рівню порівняно з ПР − в укр. мов-ві цю т. з. підтримують Вихованець, Загнітко). Дискусія триває. Існують 2 погляди на грам. стр-ру СР: 1. при конструктивному (статичному) підході СР розгляд. як поєднання окремих речень.; 2. при комунікативному (динамічному) СР − цілісне ут-ня, що форм. з частин, а не з окремих речень.

Засоби зв’язку част. СР є : 1.спол. суряд. і підряд.; 2. спол. слова, у ролі яких виступають відносні займ. (хто, що, який, чий) і прислів. (де, куди, звідки); 3. співвідносні (вказівні слова), вказівні і означал. займ. (той, такий, кожен, всякий), прислів. займ. пох. (там, туди, тоді, так); 4. інтонація різних типів: а) перелічування, б)протиставлення чи зіставлення, в)зумовленості, г) з’ясувальна. Особлива роль у БСР. 5. співвіднош. видо-часов. і способових ф. дієслів-присуд. у предикат. частинах СР; 6. лекс. ел., зокрема займ., прислів., спільні другорядні ЧР, також поєднують пред. част. в одне ціле; 7. порядок розміщення пред. частин.

Змістові відношення між част. СР. 1. Одночасність подій, яв.; 2. часова послідовність; 3. розділові; 4. протиставні і зіставні; 5. причинові, наслідкові, умовні, з’ясувальні, допустові та ін.

СПРУТ (ускладненого типу), називаються також багатокомпонентні або багаточленні. Три типи: з супідрядністю, послідовною підрядністю, комбінованого типу. 1) Супідрядність – підрядна частина залежить від тієї ж головної частини. Буває однорідна (підрядні частини є однаковими за семантикою, відповідають на однакове питання /Пишіть листи, коли є час і коли немає часу/) і неоднорідна (кілька підр. пояснюють одну головну частину/слово, але відповідають на різні питання /Краще, щоб ти комусь наступав на п’яти, ніж ти комусь наступав/). 2) Послідовна підрядність – при одній головній частині дві і більше підр. частини залежать одна від одної (побудовані ланцюжком, кожне підрядне для наступного ступеню виступає в ролі головного). /Приємно, коли яблуко, про яке думаєш, що кисле, виявляється солодким/. 3) Комбінованого типу – поєднує супідрядність і послідовну підр. /Коли б мене спитали, яку музику я любив, який інструмент, яких музик, я б сказав, що більш за все я любив слухати клепання коси/

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Однорідні члени речення, розділові знаки при них. Вивчення однорідних членів речення у курсі синтаксису середньої школи