Образи персонажів у драмі “Вільгельм Телль”

Образи ворогів змальовані в п’єсі переважно у зв’язку з тими утисками та насильницькими діями, які вони чинять по відношенню до швейцарських селян.

“По всіх кутках тут підступи і зрада,

До нас в доми вриваються зухвало

Насильства слуги…”

Скаржиться один з селян, Вальтер Фюрс.

Австрійські найманці безжалісно знущаються з простих швейцарців: грабують їхні домівки, забирають худобу, посягають на честь їхніх дружин, примушують старих і хворих тяжко працювати на будівництві фортець, а за найменшу непокору кидають до в’язниці або вбивають чи калічать.

Образи ворогів у п’єсі не індивідуалізовані – це переважно найманці та австрійські вояки, які разом складають узагальнений образ чужоземцяпоневолювача, що прагне до безроздільного панування на підкорених ним землях. Дещо більш розгорнуто подається в п’єсі образ Германа Геслера, імперського намісника – головного представника австрійської влади в швейцарських кантонах – Швіці та Урі. Він ненавидить швейцарців і відверто знущається з них, змушуючи їх вклонятися навіть власному капелюхові, почепленому на жердині, що викликає обурення навіть у середовищі його вояків. Найбільшою зневагою до швейцарців стає примха Геслера змусити Телля вистрілити із лука в яблуко на голові його сина, що стало останньою краплею, яка переповнила море народного гніву

і увірвала терпець знущанням, ставши початком кінця чужоземного панування і безславної загибелі самого Геслера.

Більш широко і деталізовано окреслені в п’єсі Шиллера образи патріотів-швейцарців, що борються за визволення рідного краю. Вони представлені у п’єсі двома основними соціальними прошарками – дворянськоаристократичним та селянськоміщанським.

До представників дворянськоаристократичного прошарку швейцарської патріотичної спільноти належать образи старого, барона Аттінгаузена, його племінника Руденці та молодої багатої дворянки Берти фон Брунек. Барон Аттінгаузен, незважаючи на аристократичну вищість, дотримується давніх патріархальних звичаїв і з повагою ставиться до селян. Пихаті і самовдоволені австрійські завойовники викликають у нього гнів та обурення, тому він радісно вітає загальне рішення представників трьох швейцарських кантонів стати на захист своєї батьківщини. Вмираючи, він заповідає своїм співвітчизникам, що йдуть на бій, “триматись разом… міцно й нерушимо…”, “жити водно…” Це ж почуття самовідданості та патріотизму він намагається прищепити й своєму племіннику Руденцу:

Кріпи ж даровані з дитинства узи,

Всім серцем будь з вітчизною своєю

І вірність їй назавжди збережи.

Племінник Аттінгаузена Руденц закоханий у багату спадкоємицю, німкеню Берту фон Брунек, яка володіє значною часткою швейцарських земель. Заради цього Кохання він на початку п’єси готовий навіть пожертвувати своєю національною приналежністю, прийнявши австрійське підданство, але й почуття до Берти і, головне, відчуття патріотичного обов’язку, яке завжди жило в його душі, зрештою приводять Руденца до лав тих, хто зі зброєю в руках стає на захист рідної землі:

Я до народу рідного вернувся,

Швейцарець я, і цілою душею

Я буду з ним…

Руденц не тільки діє спільно із повсталими селянами, але й відпускає після перемоги на волю своїх кріпаків.

Справжньою патріоткою швейцарської землі виявляє себе й Берта фон Брунек. Попри своє німецьке походження, вона багато років прожила у Швейцарії і щиро полюбила її простих і волелюбних мешканців. Вона з презирством ставиться до австрійських аристократів, яких насправді цікавлять не її почуття, а численні маєтки, і саме вона, покохавши Руденца, стає для нього взірцем справжньої громадянської позиції, яскравим прикладом патріотичного служіння своєму народові:

Та хіба

В людей є щось миліше за вітчизну?

Чи є для серця щирого щось краще,

Ніж бути безневинних оборонцем

І захищать пригноблених права?

Душа за ваш народ скипає кров’ю,

З ним мучусь я, бо я його люблю

За скромну простоту и могутню силу,

Все більш прив’язуюсь до нього серцем

І з кожним днем все більше поважаю.

А ви, кому Природа й честь велять

Його полицарськи обороняти,

Ви кинули його і перебігли

До ворогів – кувать йому кайдани!

Яскравою і багаточисельною постає в шиллерівській п’єсі галерея простих швейцарців, представників селянського та міщанського прошарків, що зі зброєю в руках виборюють своє законне право на свободу та незалежність. З їх загального числа найбільше виділяються образи організаторів та ватажків повстання, кожен з яких представляє один із трьох повсталих швейцарських кантонів.

Вальтер Фюрст з кантону Урі – представник старшого покоління вільних швейцарських поселян. Він найбільш поміркований і врівноважений з числа повсталих. На відміну від інших, Фюрст наполягає на тому, аби повсталі селяни об’єднали свої зусилля із швейцарським дворянством, до якого він відчуває повагу, а після перемоги на вдавались до безжалісної помсти ворогам і не проливали безвинну кров. Фюрст у п’єсі Шиллера виступає як уособлення принципів патріархальних заповітів старовини, народних уявлень про демократію та справедливість, які драматург протиставляє вседозволеності та бездумній жорстокості французької революційної анархії. На відміну від Фюрста, Штауффахер (кантон Швіцу) виступає як прибічник швидких і сміливих дій, спрямованих на рішучу розправу з ворогами. Штауффахер не дуже вірить у те, що повстання можуть підтримати дворяни, і переконаний у тому, що швейцарський народ власними силами здатний здолати поневолювачів. Штауффахер – палкий патріот, який виділяється зпоміж інших селян широтою і демократичністю переконань, він не визнає ніякої різниці між людьми, єдина міра чеснот людини для нього – чесність і любов до батьківщини. У цьому на нього схожий ще один організатор повстання – від кантону Унтервальдена Мельхталь. З усіх ватажків він найбільш рішуче і безкомпромісно настроєний на боротьбу:

Так, хто порадить Австрії піддатись,

Хай буде прав позбавлений і шани.

Притулку хай ніхто йому не дасть.

Переживши особисте горе (осліплення батька), розшукуваний австрійцями за збройний спротив, Мельхталь пройшов багатьма швейцарськими пасовиськами, закликаючи простий люд піднятися на боротьбу. Дізнавшись про арешт Вільгельма Телля і черговий злочин Геслера, який захопив наречену Руденца Берту, Мельхталь відмовляється зволікати далі і піднімає народ свого кантону на боротьбу.

Різні за характерами, моральними та світоглядними переконаннями і життєвим досвідом, і Фюрст, і Штауффахер, і Мельхталь змальовані Шиллером як справжні патріоти своєї землі, які готові віддати життя за її свободу та незалежність.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Образи персонажів у драмі “Вільгельм Телль”

Categories: Нові твори

Links