Образи “Горя від розуму”

УСПІХ “Горя від розуму”, що з’явився напередодні повстання декабристів, був надзвичайно великий. “Грому, шуму, замилуванню, цікавості кінця ні”, так охарактеризував сам Грибоєдов атмосферу дружньої уваги, любові й підтримки, якою оточили комедію і її автора передові російські люди двадцятих років. За словами Пушкіна, комедії “зробила неописану дію й раптом поставила Грибоєдова поряд з першими нашими поетами”. У світовій літературі не багато можна знайти добутків, які, подібно “Горю від розуму”, у короткий строк здобули б настільки безсумнівну всенародну славу. При цьому сучасники повною мірою відчували соціально-політичну актуальність комедії, сприймаючи її як злободенний добуток нової літератури, що зароджувалася в Росії, що ставила своїм головним завданням розробку “власних багатств” (тобто матеріалу національної історії й сучасного російського життя) і власними, оригінальними, не позиковими коштами. Сюжетну основу “Горя від розуму” склав драматичний конфлікт бурхливого зіткнення розумного, шляхетного й волелюбного героя з навколишньою його відсталим середовищем реакціонерів. Цей зображений Грибоєдовим конфлікт був життєво правдивий, історично достовірний. З юного років буваючи в колі передових російських людей, що вступили на шлях 6орьбы з миром самодержавства кріпосництва, живучи інтересами цих

людей, розділяючи їхні погляди й переконання, Грибоєдов мав можливість близько й повсякденно спостерігати найважливіше, характерне й хвилююче явище суспільного побуту свого часу боротьбу двох мировоззрений, двох ідеологій, двох життєві укладів, двох поколінь. Після Вітчизняної війни, у роки формування й підйому суспільно-політичного й загальнокультурного руху дворянських революціонерів-декабристів, боротьба нового що народжується й розвивається зі старий віджилий і гальмуючий рух уперед гостріше всього виражалася у формі саме такого відкритого зіткнення між молодими глашатаями “вільного життя” і войовничими охранителями старозавітних, реакційних порядків, яке зображено в “Горі від розуму”. Сам Грибоєдов у широко відомому, постійно цитируемом листі до П. А. Катенину (січень 1825 року із граничною ясністю розкрив утримування й ідейний зміст драматичної колізії, покладеної в основу “Горя від розуму”: “…у моїй комедії 25 дурнів на одну розсудливу людину; і ця людина розуміє в противуречии із суспільством його навколишньої, його ніхто не розуміє, ніхто простити не хоче, навіщо він трошки вище інших”. И далі Грибоєдов показує, як планомірно й нестримно, усе більше й більше загострюючись, наростає “противуречие” Чацкого з фамусовским суспільством, як це суспільство віддає Чацкого анафемі, що носить характер політичного доносу, Чацкого повідомляють у всеуслышанье баламутом, карбонарієм, людиною, що заміряється на “законний” державного й суспільного лада; як, нарешті, голос загальної ненависті поширює мерзенну плітку про божевілля Чацкого: “Спочатку він веселий, і це порок: “Жартувати й століття жартувати, як вас на це стане!” Злегка перебирає чудності колишніх знайомих, що ж робити, коли немає в них благороднейшей помітної риси! Його глузування не уїдливі, покуда його не роздратувати, але все-таки: “Принизити рад, кольнути, заздрий! гордий і зол!” Не терпить підлості: “ах! боже мій, він карбонарій”. Хтось зі злості видумав про нього, що він божевільний, ніхто не повірив і всі повторюють, голос загального недоброходства й до нього доходить, притім і нелюбов до нього тої дівчини, для якої єдино він з’явився в Москву, йому зовсім пояснюється, він їй і всім наплював в очі й був такий”. Грибоєдов розповів у своїй комедії про тім: що відбулося в одному московському будинку протягом одного дня. Але яка широта в цій розповіді! У ній віє дух часу, дух історії. Грибоєдов як би розсунув стіни фамусовского будинку й показав все життя дворянського суспільства своєї епохи із протиріччями, що роздирали це суспільство, кипінням страстей, ворожнечею поколінь, боротьбою ідей. У рамки драматичної картини зіткнення героя із середовищем Грибоєдов умістило величезну суспільно-історичну тему перелому, що позначився в житті, тему рубежу двох епох “століття нинішнього” і “століття минулого”. Звідси незвичайне багатство ідейного втримування комедії. У тій або іншій формі й тією чи іншою мірою Грибоєдов торкнувся в “Горі від розуму” безлічі серьезнейших питань суспільного побуту, моралі й культури, які мали в декабристську епоху саме актуальне, саме злободе


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Образи “Горя від розуму”

Categories: Нові твори

Links